Для більшості людей залізниця – це рідна станція, де він звик чути гудки локомотивів та перестук коліс потягів, а також пасажирський потяг, яким він мандрує з пункту А в пункт Б. До минулого Дня Залізничника України ГО «НІКО «Спадщина» підготувала спецматеріал ТОП-10 історичних залізничних пасажирських сполучень через станцію Гришине – Постишеве – Красноармійське – Красноармійськ – Покровськ. Сьогодні ми згадаємо швидкі, пасажирські, приміські та інші потяги, які свого часу користувалися шаленою популярністю серед місцевого населення й ділових еліт регіону, а попит на них був колосальним.
Сполучення № 1 – Ясинувата – Гришине – Долинська
Це перший потяг пасажирського сполучення, курсування якого було розпочате в 1884 році. Досить тривалий час він залишався єдиним по станції Гришине і на Катерининській залізниці. Категорія потягу – поштовий. Потяг робив зупинку на всіх станціях на маршруті прямування, а з 90-х років ХІХ століття – і по окремих роз’їздах та блок-постах. Коли в 1889 році побудували 8 км колії між станціями Кринична на Луганському напрямі та Ханжонкове на Ростовському напрямі, маршрут прямування потягу встановили у сполученні Харцизьк – Долинська. Курсував поштовий потяг із таким сполученням до 1918 року (включно). Поштові потяги мали у своєму складі поштовий вагон, і до кінця 20-х років ХХ століття за середньою швидкістю вони були трохи повільнішими, аніж швидкі потяги, і трохи швидшими, аніж пасажирські потяги.
Пізніше до поштового потягу означеного сполучення додали курсування пасажирського і прискореного товарного (із пасажирськими вагонами, місця за тарифом IV класу) потягів. До складу пасажирських потягів на Харцизьк входили безпересадочні вагони Ростовського призначення.
Сполучення № 2 – Гришине/Постишеве/Красноармійськ/Покровськ – Київ
Це перший потяг, що поєднав Покровськ із сучасною столицею України. Таке сполучення мало місце з початку ХХ століття, орієнтовно – після революційних подій 1905-1907 років. До 1913 року це були вагони безпересадочного сполучення, до 1917 року (включно) – окремий швидкий потяг. У 1916 році призначався і додатковий потяг у цьому сполученні. В 1918 році робили навіть спробу відкрити курсування кур’єрських потягів аналогічного сполучення.
Після подій 1918-1921 років потяг сполученням Ростов – Київ відновили на початку 20-х років ХХ століття, і в 1924-1925 роках це був єдиний щоденний потяг через станцію Гришине, тільки мав тоді він категорію поштового. З другої половини 20-х років налагоджується курсування пасажирських потягів Іловайське/Ясинувата – Київ, маршрут прямування яких у 1930 році на літній період було встановлено в сполученні Мінеральні Води – Київ. З 1934 року потяг Мінеральні Води – Київ ходив цілий рік. В 1939 році в даному напрямі ходили швидкий і пасажирський потяги. З 1934 року курсує потяг Баку – Київ, маршрут прямування якого в 1939 році подовжили до станції Шепетівка. В 1940 році через участь СРСР у Другій Світовій війні магістральні залізниці України стали вивільняти від пасажирських сполучень на користь воїнських перевезень, і потяг Баку – Київ із вагонами безпересадочного сполучення до Перемишля (нині – польський Пшемисль) був єдиним від Красноармійського на Київському напрямі.
В 1945 році було призначене курсування швидкого потягу Сталіне (Донецьк) – Київ, яке було скасоване лише в 2014 році із загостренням ситуації на сході України у зв’язку із гібридною агресією Росії. Свого часу це був фірмовий потяг. В 1948 році розпочалося курсування швидких потягів Сочі – Київ і Мінеральні Води – Київ (кожен – через день). У 50-х роках потяг Сочі – Київ почав ходити у сполученні Адлер – Київ, до наявних у попередньому розкладі потягів додалося курсування потягів пасажирського сполучення Баку – Київ, Ворошиловград (Луганськ) – Київ. Останній потяг із перелічених було скасовано в 2001 році, всі інші протрималися до самого 2014 року. Крім того, у 70-х – 90-х роках між Покровськом і Києвом в літній період курсували кілька додаткових потягів від кількох разів на рік до кількох разів на тиждень.
В 2015 році розпочалося курсування швидкісного електропотягу класу «Інтерсіті+» сполученням Покровськ – Київ, а в 2017 році у даному сполученні вже курсує нічний швидкий потяг. В 2020-2022 роках останній потяг курсував у сполученні Авдіївка – Київ. Із початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну по станції Покровськ існував лише приміський пасажирський рух в напрямі станції Чаплине, однак восени 2022 року відновлюється безпересадочне сполучення Покровськ – Київ у вигляді безпересадочних вагонів.
Сполучення № 3 – Гришине/Красноармійськ – Варшава
Орієнтовно в 1910 році розпочалося курсування потягу Баку – Варшава – Калиш. Категорія – кур’єрський. До Першої Світової війни саме цим потягом користувалася ділова еліта регіону, оскільки в Донецькому регіоні діяло багато акціонерних товариств із капіталом європейського (англійського, французького, бельгійського та ін.) походження. По Варшаві існувала пересадка на європейські потяги – там змінювалася ширина колії з російської на європейську. В 1914 році пересадка по Варшаві була неможлива через початок війни з центральними державами, але потяг проходив до літа 1915 року, - допоки російські війська відступили з Польщі і Волині.
Відголоском цього пасажирського сполучення можна вважати курсування швидкого потягу сполученням Донецьк – Варшава в 1996-1998 роках. Однак якщо до революції 1917-1921 років потяг на Варшаву був щоденним і символізував сталий економічний розвиток регіону, то в новітні часи він курсував раз на тиждень, коли економіка України була в крутому піке. При настанні перших ознак стабілізації ситуації потяг Донецьк – Варшава чомусь скасували. В 2008 році було призначене курсування вагонів безпересадочного сполучення Ясинувата – Прага через Краків, однак воно не стало довготривалим. Втім, в 2010-2012 роках у складі потягів Київського призначення курсував вагон безпересадочного сполучення (РІЦ) Донецьк – Берлін через Варшаву.
Сполучення № 4 – Гришине/Постишеве/Красноармійськ – Одеса
З 1900 року до «перлини біля моря» від станції Гришине можна було дістатися без пересадки у безпересадочних вагонах. З 1931 року на цьому напрямі було запущено окремий потяг Міллерове – Одеса, який проходив до початку Радянсько-Німецької війни у 1941 році. В 1948 році було запущено пасажирський потяг Іловайське – Одеса, маршрут прямування якого невдовзі встановили у сполученні Ростов – Одеса. Цей потяг ходив із різною періодичністю до 2003 року, а в 1960-х роках він ходив у сполученні Баку – Одеса. В 1969-2014 роках курсував пасажирський, пізніше – швидкий потяг у сполученні Луганськ – Одеса, з 50-х років до 1960 року, а також з в 1993-1999 роках із різною періодичністю ходили потяги Дебальцеве – Одеса. У 2008-2011 роках через день ходив швидкий потяг Донецьк – Одеса. Наприкінці 90-х – початку 2000-х до різних потягів причіплялися і вагони безпересадочного сполучення Баку – Одеса, Адлер – Одеса.
Сполучення № 5 – Красноармійськ/Покровськ – Львів
Вперше безпересадочне сполучення між Покровськом і Львовом виникло в 1940 році, коли було запроваджене курсування вагону безпересадочного сполучення Баку – Перемишль (Пшемисль). В 1942 року окупаційною владою було запроваджене курсування швидкого потягу Ясинувата – Пшемисль, яким німецькі військові діставалися до Берліна і зворотно на Східний фронт. Після Другої Світової війни в середині 50-х років було налагоджене щоденне курсування пасажирського (з початку 2000-х років – швидкого) потягу Сталіне (Донецьк) – Львів, який ходив до 2012 року. В 1960-2012 роках ходив швидкий потяг Алдер – Львів. В 1982-1997 роках із різною періодичністю ходив пасажирський потяг Ясинувата – Львів, в 1996-2014 роках – Маріуполь – Львів. Крім того, наприкінці 90-х – початку 2000-х у складі потягів Київського призначення були вагони безпересадочного сполучення Баку – Львів і Кисловодськ – Львів. З 2022 року поновлене безпересадочне сполучення Покровськ – Львів у вигляді курсування безпересадочних вагонів зазначеного сполучення.
Сполучення № 6 – Гришине/Красноармійськ – Сімферополь
У 20-ті – 30-ті роки спостерігалося епізодичне безпересадочне сполучення між станцією Гришине і Кримом у вигляді безпересадочних вагонів, у 50-х – 60-х роках – сезонне сполучення у вигляді таких вагонів. З 1978 року починають призначатися додаткові потяги з міст Росії в Крим із зупинкою по станції Красноармійськ. В 1979 році це були потяги до Сімферополя із Саратова, Казані, Куйбишева (Самари), Уфи, Омська і Ростова. Пізніше до них додалися потяги від Іваново і Вороніжа. З 1987 року по Красноармійську робить зупинку щоденний пасажирський потяг Свердловськ – Севастополь (з 1992 року – до Сімферополя), який курсував цілий рік і до 2014 року став для мешканців сходу України справжньою «паличкою-рятувалочкою», - на нього, на відміну від додаткових потягів, квитки були майже завжди. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років також через Красноармійськ почали ходити додаткові потяги з Новокузнецька, Новосибірська, Красноярська, Іркутська.
В 1993-2014 роках на Крим курсував щоденний постійний потяг Донецьк – Сімферополь (з 1997 року – до Севастополя). В 1999-2004 роках призначалося курсування літніх потягів Луганськ – Феодосія, а в 2013 році на короткий період було призначене курсування швидкісного електропотягу класу «Інтерсіті» сполученням Донецьк – Сімферополь. Втім, протягом 2000-2010 років було скасовано або переведено на інші напрямку майже всі додаткові потяги, і в 2014 році в русі залишилися щоденний швидкий потяг Донецьк – Севастополь, нещоденний постійний потяг Свердловськ – Сімферополь і додатковий пасажирський потяг Челябінськ – Сімферополь. Після 2014 року залізничне сполучення Покровська із Кримом відсутнє через агресію Росії проти України.
Сполучення № 7 – Постишеве/Красноармійськ/Покровськ – Павлоград
Сполучення з’явилося наприкінці 1935 року із відкриттям руху на означеному напрямі. До 1941 року це був один-єдиний потяг на добу, але із усіма зупинками на маршруті прямування: до 1937 року він ходив у сполученні Постишеве – Дніпропетровськ (Дніпро-Головний) через Павлоград, Новомсковськ, з 1937 року – Ясинувата – Дніпропетровськ. В 1941 році залізниця на Павлоград була виведена з ладу радянськими військами, які відступали на схід, і відновлена лише в 1957 році.
Пасажирське сполучення тут поновили в 1960 році року у вигляді пасажирського потягу Красноармійське – Синельникове, який в зиму 1960-1961 років ходив у сполученні Красноармійське – Дніпропетровськ, а з 1961 року – у сполученні Ясинувата – Дніпропетровськ. З 1967 року потяг заходить на станцію Донецьк. У другій половині 70-х років для даного потягу встановлюється сполучення Ясинувата – Кривий Ріг-Сортувальний, з 1982 року – до станції Кривий Ріг-Головний, однак у 1993 році маршрут прямування потягу знову встановлений у сполученні Ясинувта – Дніпропетровськ. В 2007 році замість курсування цього пасажирського потягу було встановлене курсування регіонального електропотягу в аналогічному сполученні, але без заходу в Донецьк, а невдовзі – скасовано.
З першої половини 70-х років – до 2012 року між Красноармійськом і Павлоградом, Новомосковськом курсував потяг Луганськ – Одеса: його курсування починалося як пасажирського літнього, а закінчилося – як швидкого. В 1993-1999 роках однією ниткою із ним, але із різною періодичністю курсував додатковий пасажирський потяг Дебальцеве – Одеса. Іноді сюди заходили нерегулярні потяги. В 1979 році між Красноармійськом і Павлоградом ходили додаткові літні потяги Ясинувата – Львів, Адлер – Київ, Ростов – Київ та екскурсійний Волгоград – Київ, - однак такий стан речей був скоріш виключенням, аніж правилом. Одноколійним ходом багато потягів ходити не могло фізично. В 2012-2017 роках між цими двома містами взагалі не було пасажирського сполучення.
В 2017-2022 роках між Покровськом і Павлоградом курсував щоденний приміський потяг Авдіївка – Лозова – Слов’янськ, який слугував своєрідною засилкою під приміські потяги сполученням Авдіївка – Чаплине. Через повномасштабне російське вторгнення його курсування було припинене. В 2019-2020 році даним ходом курсував швидкий потяг Покровськ – Харків: від руху за вказівкою – до щоденного сполучення, - допоки не був скасований через пандемію короновірусної хвороби. Лише в 2023 році було поновлене щоденний рух потягів пасажирського сполучення між Покровськом – з одного боку, а також Павлоградом і Новомосковськом – з іншого, - у вигляді курсування пасажирського потягу Покровськ – Дніпро із вагонами безпересадочного сполучення на Київ, Львів.
Сполучення № 8 – Ясинувата – Красноармійськ/Покровськ – Чаплине
Дане сполучення існує з 1948 року раз на день, з 1949 року – двічі на день, - як місцеве пасажирське, а з 1960 року – як приміське пасажирське. Рухомий склад – чотиривісні вагони із дерев’яними лавками під паровозом. Крім того, ходили і приміські потяги Желанна – Красноармійське – Кирпичеве – Демурине – Чаплине у складі як чотиривісних, так і двовісних вагонів.
У 1959 році напрям Ясинувата – Чаплине електрифікували. Наприкінці 60-х років рухомим складом на даному напрямі стали електросекції СР3, в кожній секції було по 2 головних і 1 моторний вагони. Залізничники називали ці секції «сороконіжками», пасажири – «ковбойками». Це дозволило збільшити кількість рейсів на Чаплине до 4 на добу. Причому, електропотяги із секцій СР3базувалися як в Ясинуватій (трисекційні потяги), так і в Красноармійську (двосекційні потяги). Орієнтовно в 1988 році «сороконіжки» з депо станції Красноармійськ прибрали, після 1989 року вони зникли і з депо приміських потягів у Ясинуватій. Натомість, в 1985 році в депо Ясинувата-Західне почали надходити електропотяги Ризького виробництва – ЭР-2 та ЭР-2Т. З 2001 року в Ясинуватій базуються електропотяги Луганського виробництва – ЕПЛ-2Т. Вони, наряду з «рижанками» і виконували приміські рейси в напрямі Ясинувата – Чаплине.
Після подій 2014 року Ясинувата опинилася під російською окупацією, і маршрут прямування для означених вище приміських потягів було встановлене сполучення Очеретине – Чаплине, 2 пари на добу, з 2015 року – Авдіївка – Чаплине, 4 пари на добу, - яке існувало до 2022 року. Навесні 2022 року кількість пар приміських потягів на Чаплине скоротили до 1 на добу, потяг відправлявся від станції Покровськ. З літа 2022 року на даному напрямі стабільно працюють 2 електропотяги, один з яких курсує у сполучення Покровськ – Дніпро, а другий з 2023 року курсує у сполученні Гродівка – Чаплине.
Сполучення № 9 – Іловайськ – Красноармійськ – Лозова
В 60-х роках у депо станції Іловайське почали надходити дизель-потяги Д1 угорського виробництва для налагодження приміських і місцевих пасажирських сполучень. Першим «протяжним» напрямом, де «обкатали» даний вид рухомого складу, був напрям Донецьк – Ростов. Другим став напрям Іловайськ – Дубове, де дизель-потяг з’явився у 1965 році. Формально це були різні приміські сполучення: Іловайськ – Донецьк, Донецьк – Красноармійськ і Красноармійськ – Дубове, однак стоянка по Донецьку і Красноармійську була досить нетривалою. Пасажири досить швидко оцінили переваги такого рухомого складу в незвичному до цих пір для них сполученні. З 1969 року маршрут прямування даного потягу було встановлено у сполученні Іловайськ – Лозова, а з 1972 року потяг заходив на станцію Курахівка під час прямування як на Лозову, так і на Іловайськ. В 1981 році дизель-потяг під час здійснення рейсу Лозова – Іловайськ нетривалий час прямував через Добропілля. В 1989-1993 роках даному потягу було присвоєно категорію місцевих, хоча фактично він залишався приміським. Востаннє місцевий дизель-потяг Іловайськ – Лозова відправився в рейс навесні 1993 року. Нині напрям Покровськ – Лозова на відтинку від Легендарної до Дубового не має будь-якого залізничного сполучення, колію занедбано і частково демонтовано.
Сполучення № 10 – Добропілля – Красноармійськ – Попасна
Дизель-потяги Д1 прийшли і в депо станції Попасна. В 1972 році вони з’явилися на приміському маршруті Попасна – Донецьк – Красноармійськ, а в 1977 році їх маршрут прямування подовжили до станції Добропілля. Для того, щоби зрозуміти значення цього приміського потягу для сходу України, слід зазначити, що в середині 70-х років це був єдиний приміський потяг між обласним центром Донецьк і вузлом по станції Ясинувата – з одного боку, і містом обласного підпорядкуванням Горлівка – з іншого. Крім того, потяг пов’язував районний центр Що стосується відтинку між Донецьком і Красноармійськом, - тут він курсував на пару із приміським дизель-потягом Іловайськ – Лозова, хоча вагони потягу були постійно переповнені пасажирами. Не допомагало й те, що по вихідних і святах в обох потягах замість дизель-потягу з 4 вагонів курсували сплотки з 2 дизель-потягів у 8-вагонному складі. Як і попередньому дизель-потягу, кінець цьому пасажирському сполученню прийшов у 1993 році, коли протяжне сполучення Попасна – Добропілля замінили двома менш протяжними Попасна – Донецьк та Іловайськ – Добропілля, - не узгодженими між собою.
Світлини - з експозиції музею депо станції Покровськ