Для налагодження регулярного залізничного сполучення на Катерининській залізниці було створено відповідну інфраструктуру, в тому числі – локомотивні депо. На початку 80-х років ХІХ століття розпочалося будівництво наступних паровозних депо: основні – Катеринослав (Дніпро-Головний). Гришине (Покровськ), Кривий Ріг (Кривий Ріг-Головний); оборотні – Авдіївка, Улянівка, Божедарівка; резервне – Запоріжжя (Кам’янське, колишній Дніпродзержинськ). Загальна кількість стійл у депо залізниці – 48.
Будівництво паровозного депо станції Гришине на 9 стійл розпочалося у 1882 році, хоча окремі дослідники називають більш ранню дату – 1881 рік. Початкове призначення депо – обслуговування паровозів, які виконували вантажну роботу на ділянці Улянівка – Авдіївка. Слід зазначити, що першим планом будівництва по Гришиному передбачалося віялове депо на 15 паровозів, але в результаті було скориговано кількість стійл і схему паровозної будівлі. Оборотні депо по Авдіївці та Улянівці споруджувалися в той самий часовий проміжок, на 4 стійла кожне. Є така цікава інформація: на момент відкриття руху Катерининською залізницею жодне з паровозних депо не було збудоване «начисто».
Так чи інакше, будівля Гришинського депо була зведена з піщанику місцевого видобутку, покрите аспідом. Довжина будівлі – 26,72 квадратні сажні, ширина – 8,64 сажні, висота бічних стін – 3,0 сажні, фронтонних – 5,02 сажні. Стропила – залізні, витяжні труби – чавунні, ворота – з хвилястого заліза, підлоги – асфальтові. Освітлення здійснювалося за допомогою газу, який вироблявся з кам’яного вугілля на місцевому газовому заводі (апарати заводу розраховані «на 600 горілок»), для чого були споруджені відповідні газогони. Було облаштовано водогін із промивними і пожежними кранами. Загальна площа паровозної будівлі – 203,21 квадратні сажні.
До будівлі депо прибудували два поверхи для середніх майстерень із необхідними машинами і верстатами, а також службових приміщень, - покриті залізом. Довжина прибудови – 11,94 сажні, ширина і висота – 6,08 сажні. Опалення майстерень – «м’ятою парою» від резервного паровоза, службових приміщень – пічне. Загальна площа прибудови – 122,12 квадратних сажнів. У паровозних майстернях знаходилися парові й газові машини, стругальні, токарні, токарно-гвинторізні, свердлильні та інші верстати, мостові крани, гідравлічний прес, паровий молот, горни й печі тощо.
Будівля оборотного паровозного депо станції Авдіївка була споруджена із каменю, покрите аспідом. Паровозний сарай оборотного депо Улянівки – цегляний, зі сводчастим покриттям. Для развороту паровозів під час їх обслуговування та маневрових робіт по станціях Гришине, Улянівка та Авдіївка було встановлено поворотні кола виробництва Брянського заводу.
Під час будівництва Катерининської залізниці, на останню було передано 79 паровозів, з них: по лінії урядового запасу – 34, по лінії замовлень Тимчасового Управління казенних залізниць – 45. В основному це були товарні шестиосні паровози Російського товариства механічних і гірничих заводів, а також восьмиосні паровози Коломенського заводу та заводу Мальцевського промислового товариства. По станції Гришине базувалися 9 паровозів, які до 1916 року виконували товарну роботу і забезпечували рух спеціальних (в тому числі – робочих) потягів. Крім того, на залізницю було передано 100 пасажирських і багажних вагонів, 1,5 тис. критих, відкритих товарних вагонів і платформ. Починаючі з 90-х років ХІХ – початку ХХ століття в депо станції Гришине почали поступати паровози ОД («джойки»), ОВ («овечки»). Саме останні паровози у 1916 році повели товаро-пасажирські потяги на Добропілля, а в 1917 році – пасажирські потяги на Рутченкове. У депо станції Гришине почали ремонтувати не лише вантажний, але й пасажирський рухомий склад. Так, у 1908 році в депо станції Гришине було відремонтовано 42 пасажирських вагони, а по самій станції здійснено причеплення 493-х і відчеплення 499-и пасажирських вагонів.
Для постачання водою паровозів була зведена із піщаника триповерхова чотирикутна водоємна будівля на два баки довжиною й шириною 3,35 сажні, висотою 5,87 сажнів, покрита залізом. Були зведені також кам’яна водопідйомна будівля із насосами для подачі води у водоємну будівлю, водозбірні колодязі. Для заправки паровозів водою у 1896 році до станції підтягли 10-кілометрову водонапірну лінію, а у 1909 році було подано заявку на облаштування опріснювальної установки, на якій вода мала пом’якшуватися за допомогою вапна.
Для здійснення вантажних операцій на станції Гришине було облаштовано кам’яний товарний сарай, покритий марсельською черепицею. Стропила – дерев’яні, ворота – з хвилястої сталі, навіси з боку колії – з хвилястого заліза на сталевих кронштейнах. Кам’яні товарні сараї було обладнано також по станціях Очеретине та Авдіївка. Крім того, по 27 станціях Катерининської залізниці, включаючи Гришине, було обладнано товарну платформу, яка представляла собою земляну присипку, огороджену від рейки кам’яною стіною висотою 0,5 сажнів, покриті щебеневим шаром, ширина платформи – 0,33 сажні.
Станом на 1884 рік, колійний розвиток станції Гришине включав у себе 19 колій, з них 1 – головна, 10 – тупиків (для навантаження вагонів, маневрів локомотивів тощо), 3 – наскрізні заїзди у локомотивний сарай. Згодом кількість колій зросла удвічі.
Схематичний план станції Гришине у 1884 році
Головна архітектурна пам’ятка сучасного міста Покровськ – двоповерхова пасажирська будівля станції Гришине була зведена із каміння місцевого видобутку (піщаник). Покрівля – з аспіду. Вокзальна будівля складалася із загальних, службових і житлових приміщень, загальна кількість кімнат – 41. В житлових кімнатах проживала родина начальника станції Гришине, - збереглися відомості, що начальник станції полюбляв полювати з балкону вокзальної будівлі на качок, які водилися на озері в районі сучасної площі Шибанкова в місті Покровськ. За роки свого існування будівля залізничного вокзалу станції Гришине – Постишеве – Красноармійськ – Покровськ періодично добудовувалася.
Підлоги у залах очікування вокзалу станції Гришине були асфальтові, у житлових приміщеннях – дерев’яні. Головні розміри будівлі: довжина – 22,4 сажні, ширина – 5,45-7,12 сажнів, висота – 5,10 сажнів, глибина підвального приміщення – 0,94 сажні (в підвальному приміщенні знаходився котел водяного опалення). Висота кімнат нижнього поверху – 2,03 сажні, в житлових приміщеннях – 1,7 сажнів. Загальна площа – 203,55 квадратних сажнів, причому за рахунок облаштування входів до вокзалу з боку платформ, більше половини площі займали житлові приміщення другого поверху. Освітлення – газове, було облаштовано водогін із пожежними кранами. На вокзалі було обладнано зал очікування IIIкласу, буфет, поштову (пізніше – поштово-телеграфну) контору. Згодом з’явилося й фотоательє. Садочки й клумби на привокзальній площі надавали Гришинському вокзалу естетичний вигляд в умовах степового ландшафту.
Крім того, було зведено двоповерхові кам’яні та цегляні пасажирські будівлі IV класу по станціях Желанна (з підвальним поверхом) і Очеретине, а також Vкласу – по станціях Просяна, Демурине, Межова, Удачна. Вокзали станцій Желанна й Очеретине були зведені з піщанику місцевого видобутку, перемички, притолки, карнизи – із тесаного каменю, дах покритий залізом, підлоги дерев’яні, у залі очікування – асфальтові. Розміри будівель по Желанній та Очеретиному: довжина – 14,63 сажнів, ширина – 5,0-7,38 сажнів, висота – 4,45 сажнів (глибина підвального приміщення вокзальної будівлі по Желанній – 1,63 сажні), площа загальних, службових та житлових приміщень – 120,11 квадратних сажнів (по Желанній мала місце додаткова площа підвального приміщення), і як по станції Гришине – більше половини вказаної площі займали житлові приміщення на другому поверху.
Слід зазначити, що на Катерининській залізниці через кожні 2-3 версти були зведені сторожові будинки (будки), де працювали і проживали самі залізничники, а також проживали родини залізничників. Сторожовий будинок був і по станції Гришине. На ділянці від станції Гришине до полустанції Удачна було 5 таких будинків, від Гришиного до Желанної – 10. В районі роз’їздів Гродівка і Войнове були зведені казарми, крім того вони мали місце по станціях Удачна, Желанна, а також на перегоні Гришине – Желанна (орієнтовно – в районі «горбатого мосту»).
Для обслуговування пасажирів на станції Гришине було обладнано кам’яні пасажирські берегову та проміжну платформи. Проміжна шириною 1 сажень – була побудована на випадок схрещення по станції товарних і пасажирських потягів. Схрещення двох поштових потягів пасажирського сполучення № 3/4 Долинська – Ясинувата в перший рік експлуатації Катерининської залізниці відбувалося по станції Удачна, де тоді проміжної платформи не було. То ж, один із потягів пасажирського сполучення приймався на колію без платформи. Ситуація ускладнювалася тим, що потяги прослідували станцію Удачна в нічний час. По одній відкритій пасажирській платформі було по інших станціях напряму Синельникове – Ясинувата, відкритих у 1883-1884 роках для пасажирського сполучення. По станції Авдіївка у 1884 році не було пасажирської будівлі, проте була крита пасажирська платформа.
Для інженерів станції, керівників депо і кваліфікованих робітників станції Гришине було зведено 7 двоповерхових кам’яних житлових будинків (один із них – для начальника дистанції колії). Крім того, кам’яні одно- і двоповерхові житлові будинки було збудовано на станції Авдіївка, по одному кам’яному – по станціях Демурине, Межова, Удачна, Очеретине, один цегляний – по Просяній. Підлоги у будинках – дерев’яні, в туалетах і кухнях – асфальтові. Було проведено водогін, обладнано пожежні крани. Більшість із цих будівель досі використовуються за своїм прямим призначенням, хоча знаходяться вони вже не на балансі залізниці.
Станом на 1917 рік, колійний розвиток станції Гришине складався із більш ніж 40 станційних колій, з яких 2 – головні, більш ніж 20 – тупикові, - загальною довжиною 19,761 верст. Серед станційних споруд слід відмітити вокзал загальною площею 200 квадратних сажнів і будівлю депо, водонапірну будівля, а також 2 пасажирські платформи (перон – 82 сажні, проміжна – 65 сажнів), 4 відкриті (з них 1 – для навалочних вантажів) на 12 вагонів, 2 криті товарні платформи на 19 вагонів, 3 пакгаузи на 120 вагонів і 1 пакгауз вантажів великої швидкості, 2 поворотних кола, вагонні ваги вантажопідйомністю 1775 пудів та орендні ділянки для складів вантажів і приватного рухомого складу на 143 вагони, 7 гідравлічних кранів. Штат станційних працівників включав у себе 1 начальника станції, 3 помічників начальника, 9 конторників й переписувачів, 9 сигналістів, 12 сторожів, 7 складачів, 7 зчіплювачів, 7 провідників, 39 стрілочників, 2 касирів, 1 помічника касира, 6 вагарів, 2 пломбувальників. По станції здійснювалася заправка водою паровозів для потягів вантажного сполучення, а також потягів пасажирського сполучення Гришине – Добропілля і Гришине – Рутченкове. Після подій 1917-1921 років, по Гришиному заправляли водою і воїнські потяги. Що стосується останніх, на ділянці Ясинувата – Чаплине – Катеринослав/Дніпропетровськ у 1916 році було закладено 2 пари воїнських потягів сполученням Харцизьк – Катеринослав, у 1930 році – 3 пари воїнських поїздів сполученням Ясинувата – Знам’янка.
Схема колійного розвитку станції Гришине, 1916 рік
Станція Гришине тоді відправляла більше 10 тис. вагонів вугілля щорічно, приймаючі лише для рудників 1,5 тис. вагонів різних вантажів. У самому селищі працювали пивоварний завод, 4 парових млини, банк, храм, бібліотека тощо. Чисельність населення у пристанційному селищі зросла до 6 тисяч осіб.
Станом на 1916-1917 роки, колійний розвиток уже повноцінної станції Удачна складався з 13 колій, з яких 2 головні й 5 тупиків загальною довжиною 5,54 версти. Серед споруд і пристосувань: пасажирська будівля площею 67 квадратних сажнів і 2 пасажирські платформи (перон – довжиною 55 сажнів, проміжна – 50 сажнів), 1 відкрита й 2 криті товарні платформи на 13 і 10 вагонів, відповідно, 3 пакгаузи на 59 вагонів (в тому числі 1 – для вантажів великої швидкості), 3 орендні ділянки на 21 вагон, «скотиняча» платформа, вагонні ваги вантажопідйомністю 1825 пудів, водонапірна будівля, 2 гідравлічних крани. Штат станційних працівників складав 15 осіб: 1 начальник станції, 2 помічники начальника, 3 сигналістів, 3 сторожі, 3 стрілочники, 1 переписувач вагонів, 1 вагар, 1 касир].
Основним родом вантажу станції були хлібні вантажі, більше половини яких потрапляло на станцію із «грецьких сіл» Богатир, Андріївка, Олексіївка (сучасного Великоновосілківського району) гужем за тарифом 2 копійок за пуд. Після 1917 року, коли на лінії Рутченкове – Гришине в безпосередній близькості до вказаних сіл відкрилася станція Роя, потік хлібних вантажів на Удачну впав.
Колійний розвиток роз’їзду Гродівка тоді складався із 4 колій (з них 2 – головні) загальною довжиною 1,39 верст, без тупиків. Пасажирської будівлі не було; серед станційних споруд слід виділити контору і комору. Штат працівників роз’їзду складався з 6 чоловік: начальник станції, два помічники начальника, сторож і два стрілочники. Для пасажирів було зведено пасажирську платформу довжиною 4 сажні.
Станом на 1917 рік, колійний розвиток станції Желанна включав у себе 11 колій загальною протяжністю 4,144 версти, з них 2 – головні, 3 – тупикові. Серед споруд: пасажирська будівля загальною площею 166,09 квадратних сажнів, 2 пасажирські платформи (перон – довжиною 50 сажнів, проміжна – 40 сажнів), пакгауз на 83,5 вагонів, 3 відкриті та криті товарні платформи на 11,5 та 9 вагонів, відповідно, водонапірна будівля, вагонні ваги вантажопідйомністю 1775 пудів, 4 гідравлічних крани, 19 орендних ділянок під склади вантажів на 37,5 вагонів. Штат станційних працівників включав у себе 15 чоловік: 1 начальник станції, 2 помічника начальника, 6 сигналістів, станційний сторож, товарний сторож, сторож з охорони вантажів, касир, переписувач вагонів, вагар.
Колійний розвиток станції Очеретине складав 26 колій загальною протяжністю 10,498 верст, з них 2 – головних, 7 тупикових. Північніше пасажирської будівлі, де зараз територія селища, розміщувався Трудівський парк із досить потужним колійним розвитком, - для прийому й відправлення вантажів Горлівської гілки. Серед споруд: пасажирська будівля загальною площею 92,02 квадратних сажні, 3 пасажирські платформи (перон – 70 сажнів, проміжна – 82 сажні, для потягу Горлівської гілки – 92 сажні, розміщувалась по діагоналі відносно пасажирської будівлі), крита й відкрита товарні платформи на 15 та 15,5 вагонів, відповідно, пакгауз на 13 вагонів, водонапірна будівля, 6 гідравлічних кранів, склад сипких вантажів, орендні ділянки під склади вантажів на 25 вагонів. Штат працівників станції Очеретине складав 30 чоловік, з них: 1 начальник станції, 3 помічника начальника, 4 сторожи, 1 касир, 1 вагар, 9 сигналістів, 8 стрілочників, 2 конторники.
У 1914-1918 роках будувалися залізниця Рутченкове – Гришине і Північні Гришинські гілки на Добропілля, Сазонове, Коханівку, що потребувало як створення відповідної залізничної інфраструктури на новобудові, так і внесення відповідних змін у залізничну інфраструктуру на станції Гришине.
Станом на 1917 рік, по роз’їзді Мерцалове було укладено 6 колій, з них 2 – тупикові. Були споруджені пасажирська будівля і пасажирська платформа, а також крита й відкрита товарні платформи, пакгауз. Були наявні й орендні ділянки під склади. Штат станції складався з 4 осіб: начальника станції, його помічника, сторожа і стрілочника. В перспективі передбачалося укладання 6 колій (з них 1 – тупик) і подовження 2 тупикових колій, а також будівництво проміжної пасажирської платформи. Колійний розвиток станції Добропілля включав у себе 6 колій (в тому числі 1 тупик). Вхідні стрілки з боку станції Гришине знаходилися поруч зі станційною будівлею, пасажирською (пероном) і проміжною платформами. Поруч зі станційною будівлею було обладнано пакгауз для вантажів великої швидкості, а на вантажних коліях – криту, відкриту товарні платформи, пакгауз, вагонні ваги, орендовані ділянки під склади вантажів. У найближчому майбутньому передбачалося обладнати ще 7 станційних колій (з них – 2 тупики), встановити поворотне коло.
Колійний розвиток станції Чунишине включав 9 колій, в тому числі 2 тупики. Споруди: пасажирська будівля, крита й відкрита товарні платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади, дві пасажирські платформи. Станція Бельгійський мала 6 колій, дві з яких – тупикові. Були побудовані крита і відкрита товарні платформи, пакгауз, а в одному з тупиків розміщувалися орендовані ділянки під склади. В майбутньому передбачалося тут розмістити вагонні ваги. Передбачалася і пасажирська будівля, дві пасажирські платформи. Станція Сазонове мала 6 колій (з них – 2 тупики), орендні ділянки під склади, станційну будівлю, 2 пасажирські, 2 товарні (криту й відкриту) платформи й пакгауз. В перспективі передбачалося облаштувати 6 станційних колій (з них – 3 тупикових), встановити вагонні ваги й поворотне коло. Колійний розвиток роз’їзду Солоний складався із 6 колій (з них – 2 тупики). Спорудження: пасажирська будівля, 2 пасажирські платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади. У перспективі передбачалося укладання 5 станційних колій (з них 1 тупик) і спорудження відкритої товарної платформи. Колійний розвиток станції Селидівка включав 6 колій (з них 2 – тупики). Споруди: 2 пасажирські платформи, пакгауз, відкрита і крита товарні платформи, ділянка під склади гірничозаводських вантажів. У перспективі передбачалося укласти ще 5 станційних колій. Штат працівників станції складався з 2 чоловік – начальника і стрілочника.
Comentários