Кожен регіон за правильного підходу місцевої влади може стати «туристичною Меккою», оскільки має свій неповторний ландшафт, унікальну природу, історію. Не виключенням є і Добропільщина, яка за новим районуванням стає північною частиною «великого Покровського району». Точка відліку – місто Добропілля. Місто має необхідні для розвитку туризму логістичні вузли – автостанцію і залізничну станцію, де може бути облаштоване місце для туристичних автобусів і таксомоторів. Залізничні станції – Мерцалове (селище Дорожнє) і Легендарна (смт Новодонецьке), - як і станція Добропілля, - на жаль, не використовуються для пасажирського сполучення. Найближча залізнична станція із пасажирським сполученням – Покровськ; крім того, наявна можливість використовувати для туристичних потреб станцій Дружківка, Краматорськ, Барвінкове, Дубове.
«Військово-історичний» туризм. Добропільщина має багату військову історію, оскільки тут здавна проходили старовинні торгівельні та військові шляхи. Окремі дослідники історії Русі вважають, що саме на території Добропільщини й Олександрівщини відбувалися битви русичів із половцями у 1111 і 1185 роках. Добропільщина також по праву вважається козацькою землею: тут проходив сумнозвісний Муравський шлях, уздовж якого відбувалися сутички запорізьких козаків і кочовиків, що мешкали на порубіжжі між Річчю Посполитою, Кримським ханством і Московською державою. Імовірно, територією Добропільщини проходили «шляхи сполучення» між запорізькими і донськими козаками із волоком козацьких суден. Добропільщина стала ареною боїв у часи визвольних змагань 1917-1921 років між військами і збройними формуваннями Української Народної Республіки, Української Держави, «Робітничо-Селянської Червоної армії», Добровольчої армії (білогвардійців), Повстанської армії України (махновців), збройних формувань селян, землевласників тощо. В роки Другої Світової війни села Добропільського району захоплювалися німецькими і радянськими військами по 2-3 рази (в Олександрівському і Барвінківському районах у їх межах на 01.01.2020 року – до 5 разів), - майже в кожному селі є радянські (як військових, так і цивільних), німецькі, італійські поховання тих часів. Особливо слід згадати зимові наступи Червоної армії у 1942 і 1943 роках, які обернулися кривавими побиттями, - сумнозвісні Барвінково-Лозівська операція та «Стрибок». Основні місця боїв: село Добропілля, селище Красноармійський рудник (сучасне місто Добропілля), село Степанівка тощо. На превеликий жаль, Добропільщина стала й ареною боїв у рамках новітньої війни, що розпочалася у 2014 році. Тут слід згадати обстріл будівель СООО «Перспектива» проросійськими незаконними збройними формуваннями. На відміну від багатьох видів туризму, відвідання місць, пов’язаних із бойовим минулим, не потребує додаткового узгодження із адміністрацією та приватними особами, а значить – і додаткових фінансових витрат.
Пам'ятник загиблим у Друній Світовій війні у селі Нововодяне
Промисловий і транспортний туризм. Промисловість Добропільщини представлена переважно капітальними шахтами і збагачувальними фабриками (міста Добропілля, Білицьке, Білозерське, смт Водянське, Новодонецьке), частину з яких вже закрито та/або законсервовано, а також кустарними копальнями (місто Добропілля, село Добропілля, село Ганнівка, смт Святогорівка, смт Водянське, селище Шевченко, села Вірівка, Завидо-Кудашеве, Василівка, Бойківка, Нововодяне, Золотий Колодязь, Шахове), місцезнаходження частини з яких іще можна ідентифікувати. Досі живі люди, які самі, або їх батьки, родичі, - працювали в старих шахтах. Щодо нині діючих шахт, туди організовані екскурсії для студентів гірничих спеціальностей. Для фанатів занедбаних промислових об’єктів можна було би рекомендувати відвідування закритих шахт №№ 1 і 2 «Водяна», розграбованої групової збагачувальної фабрики «Красноармійська». Однак якщо шахта «Водяна» № 2 зараз пристосована приватною особою під пейнтбол, і в принципі відкрита для шанувальників цієї гри, то відвідування двох інших об’єктів не передбачене, і може стати небезпечним для життя. Демонтовані об’єкти, пов’язані із будівництвом шахти-гіганта «Добропільська-Капітальна» в районах станцій Мерцалове, Облачний, селища Новий Донбас. Сюди ж можна додати руїни колишнього трубного заводу в Добропіллі, який у радянські часи виготовляв залізобетонні труби великого діаметру для каналу «Дніпро-Донбас». До речі, сам канал також занедбаний і в останні часи пограбований, - усі труби вивезені з місця установки. Ще можна знайти фундаменти старих заводів (наприклад, цегельних, черепичних) землевласників Добропільщини. В місті Добропілля знаходиться ремонтно-механічний завод, що обслуговував шахти об’єднання «Добропіллявугілля». В місті Білозерське – відомий далеко за межами області завод мінеральної води «Альпійська» («Золотий Колодязь»). Місцевість між верхнею течією річок Бик, Казенний Торець, Самара, Маячка є багатою на поклади глини, і там функціонує багато кар’єрів цієї сировини. У селі Шахове досі ідентифікуються місця видобутку вапняків, які відправляли на Краматорськ і Дружківку – на металургійні заводи. І звичайно ж, сюди слід додати Легендарненський елеватор, який колись був рекордсменом (вважався за розміром бункерних ємностей найбільшим в Україні та третім у Європі). Організованих екскурсій туди також поки що не спостерігається. Залишаються відкритими, в тому числі – для стихійних відвідувань, елементи транспортної інфраструктури, які не знаходяться у промзоні (залізинчні станції – зі згоди начальника станції, перегони тощо).
Залишки відвалу породи кустарної шахти в селі Золотий Колодязь
«Зелений» туризм. Даний вид туризму включає в себе як відвідання заповідних територій, так і відпочинок у селі (в садибах, зі зйомом житлових приміщень тощо), - і просто «виїзд на природу». Сільські музеї, які відкрилися і працюють завдяки титанічній роботі місцевих ентузіастів, є у Золотому Колодязі та Юр’ївці. Крім того, майже у кожному великому селі (наприклад, Шахове, Криворіжжя) є музейні кімнати у школах і сільських клубах. Щодо відвідання заповідних територій, найбільш популярним серед місцевих мешканців є заказник «Гектова балка» між станцією Мерцалове і селом Никанорівка, який являє собою живописну балку із неповторним рельєфом і рідкісною рослинністю (у травні, наприклад, тут масово цвіте піон-воронець). Неповторна природа і в Золотому Колодязі, - останнє село є взагалі унікальним історичним місцем, а також джерелом цілющої мінеральної води, яка відома під маркою «Альпійська» (колишня лікувально-столова вода «Золотий Колодязь»). Кажуть, що у мешканців цього села взагалі немає хвороб щлунково-кишкового тракту. Поряд із селом – заповідні урочища, в тому числі – славерта «Брандушка». В районі міст Добропілля, Білицьке (і т.д.) і околиць знаходяться обладнані для відпочинку «на день» штучні водойми (стави). Можна розвивати й такі екзотичні види сільського туризму, які пов’язані із національністю тамтешніх мешканців. Наприклад, села Шилівка й Нове Шахове є колишніми німецькими колоніями, у районі населених пунктів Шевченко, Юр’ївка, Зелене тощо були німецькі хутори. У селах Зелене і Вірівка збереглися садиби тамтешніх поміщиків (відповідно, Зудермана і Роговського), але якщо перша садиба вже входить у перелік туристичних маршрутів району, то друга знаходиться у напівзанедбаному стані. Садиба княгині Кудашової у Завидо-Кудашевому зруйнована, рештки княжих шахт не збереглися, однак збереглися рештки «холодильника» (глибокого погребу) кнгині, за якими ідентифікується місцезнаходження того об’єкта. У селі Кам’янка (біля адміністративної межі Донеччини і Січеславщини) є сільська садиба, де можна організовано відпочити. Перспективи розвитку сільського туризму, - в тому числі – у плані обладнання тут агросадиб, - мають також Ганнівка, Шахове, Володимирівка, Золотий Колодязь, Святогорівка, Криворіжжя, Юр’ївка та багато інших сіл.
Садиба Роговського у селі Вірівка
Перелічені об’єкти не закривають список потенційних джерел розвитку туризму в районі. Більш того: вказані три напрями туризму не вичерпують перелік можливих напрямів туризму на Добропільщині. Можна навіть придумати власний вид туризму і розвивати його. Як бачимо, перспективи розвитку туризму на Добропільщині є, і вони колосальні, - немає лише систематизованого підходу до розвитку туризму та збереження культурно-історичної спадщини міст і сіл, який можливий лише за співпраці місцевої влади та місцевих активістів. Але, на превеликий жаль, то є бідою не лише для Добропільщини…
Comentários