Однією з яскравих особливостей залізничного сполучення на периферійних залізничних напрямках сходу України в 20-х - 30-х роках минулого століття було залучення поїзних паровозів до маневрової роботи на станціях і під'їзних коліях. Це робилося, звісно ж, не від великої дурості залізничного керівництва, а від великої бідності країни та нестачі паровозів. Однак це призводило до вибивання з графіку, суттєвого запізнення товарних і пасажирських поїздів, зниження експлуатаційної продуктивності паровозів, а поїзні бригади і станційні працівники докладали немалих зусиль для надолуження згаяного таким чином дорогоцінного часу.
Взяти, наприклад, залізницю Гришине/Постишеве (Покровськ) - Рутченкове, яка обслуговувалася паровозами виключно паровозного депо станції Гришине/Постишеве. У розклад руху поїздів на літо 1930 року, наприклад, було внесено можливість залучення локомотива для маневрів гілкою Цукуриха - Курахівка. Якщо була потреба в подачі порожняка в Курахівку, або видачі вугілля з Курахівки, від пасажирсько-товарного поїзду № 403/404 Гришине - Сталіне (Донецьк) по станції Цукуриха відчіаляли паровоз і один пасажирський класний вагон, який включали до складу поїзду Курахівського призначення. Сам поїзд № 403/404 міг запізнюватися на 2 години від графіку. Начальник станції Цукуриха телеграфував на станції по маршруту подальшого прямування поїзду про запізнення, і залізничники мали максимально скорочувати час запізнення (Катерининська залізниця. Розклад руху поїздів за комерційним графіком з 15 травня 1930 року, с. 76).
У відомчій пресі 1935 року є скарги залізничників на відволікання поїзних паровозів від поїздів, що проходили, для маневрової роботи по станції Красногорівка. Це також ареал дії паровозів депо сучасної станції Покровськ. При станції діяв потужний завод шамотної цегли ім.Леніна (колишній франко-російського товариства), який мав під'їзну колію протяжністю 2,5 км, і для його обслуговування управління Катерининської залізниці "з барського плеча" передало на станцію мотовоз, однак не передало дизпаливо. Мотовоз і два машиніста мотовозу простоювали, а машиністи поїзних паровозів непродуктивно витрачали робочий час (Бойко. Забудькуватість // Стальная магистраль, № 153 (498), 21.09.1935. - с. 3).
Таку країну про...