Шановні друзі!
Менш за все мені хотілося би вести цей блог із позицій такого собі науковця, який постійно поправляє окуляри та все про всіх і вся знає. Хоча, іноді це просто необхідно. Все ж, хочеться більше бути дослідником, який стикається із проблемою, напомацки "йде по мінному полю" й по крупицях починає відтворювати минуле. В процесі вивчення питання часто доводиться заходити в тупик і повертатися на вихідні позиції, та з часом все більше й більше інформації відкривається, погляд на проблему змінюється, інформація уточнюється, картина яснішає...
Тобто, справжнє краєзнавство - це більше процес, аніж результат, й ажніяк не очікування, поки хтось (спітнілий від роботи) щось відкриє, а ти (такий свіженький) - перепишеш.
Одне із питань, яке освітлюється в цьому блозі - старі дореволюційні та радянські проекти залізниць у колишньому Гришинському вугленосному районі, особливо - ті, які не були в силу тих чи інших причин реалізовані.
Серед усіх проектів залізниць означеного району найбільш загадковим, напевно, є пропозиція В.Пилсудського про будівництво залізниці між станціями Гришине Катерининської залізниці (Покровськ) і Бик Південно-Східних залізниць (Гартмашівка), яку він оформив на початку ХХ століття. Залізниця мала пройти через Старобільський повіт, який тоді був позбавлений залізних шляхів, що гальмувало його соціально-економічний розвиток. Проект В.Пилсудського було відхилено через економічну кризу, в яку занурилася наприкінці ХІХ - початку ХХ століття Російська імперія, і яка в 1904-1905 роках переросла у кризу соціально-політичну. Так іще на початку епохи незалежності України писав літописець Донецької залізниці К.Клименко.
Довго не вдавалося знайти бодай якусь інформацію про цей проект, яку не описав хтось із наших сучасників, а, так би мовити, "із перших рук". Лише три роки тому, завдяки проектам libraria.ua i karazin.back2news про цей проект почала з'являтися уривчаста інформація.
Спочатку - на мій погляд - ключова інформація. Проект розроблявся у 1901-1902 роках, коли інженер І.Табурно розробляв інший проект - Рудниково-Лозівської залізниці, зміст і долю якого даний блог освітлює. У пояснювальній записці до Домбровсько-Донецької залізниці (Гришине - Рівне) 1910 року випуску інженер О.Бубликов розміщує ці два проекти поряд, і характеризує ї як таки, що визначили місце розташування нового залізничного вузлу в Гришинському вугленосному районі, а також початкового пункту останньої залізниці - по станції Гришине. Тобто, простежується логічна зв'язка двох проектів: Лозова - Гришине - Руднична (Рутченкове) і Гришине - Бик, які розроблялися за один часовий проміжок.
Чи були дійсно пов'язаними між собою ці два проекти? Не знаю. Але...
Спочатку на очі спала замітка в газеті "Кіевлянинъ", № 229 від 20.08.1902 року, де на сторінці 4 є новинна стрічка із повідомленням: імператор дозволив інженеру, дворянину В.Пилсудському за власний кошт провести дослідження залізниці Гришине - Бик та відгалуження від неї (перша станція за Сіверським Дінцем) до напівстанції Куземівка. Це сучасний зупинний пункт Кривошиївка (невдовзі після розробки проекту сусідні роздільні пункти Куземівка й Кривошиївка обмінялися назвами). Пам'ятаю, тоді провів на сучасній карті ламану лінію Покровськ - Кривошиївка - Гартмашівка, перша частина якої пройшла через райони міст Краматорськ, Слов'янськ, Лиман.
Але, як-то кажуть, не поспішайте із висновками! В газеті "Южный край", № 7162 від 09.10.1901 року, на сторінці 4 є інше новина, де залізниця Гришине - Бик трасується через Ставрокове (Бантишеве), Старобільськ. Ця інформація в корені змінює уявлення про даний проект, а також ті території, які передбачалося "ощасливити" вказаною залізницею. Якщо шукати найбільш зручний напрям для траси проектованої залізниці між сучасними станціями Покровськ і Бантишеве, то більшою частиною залізницю доведеться спрямувати вододілом басейнів Дніпра й Дону, а саме - між Биком і Казенним Торцем, між Самарою й Маячкою. Далі проектована залізниця мала опускатися в долину річки Сухий Торець, до станції Ставрокове. Вибір останньої станції був найбільш вдалим для нового вузлу між проектованою та існуючою залізницями: неподалік від станції знайшли поклади вогнетривких глин (доломіт) та кам'яного вугілля. Далі залізниця, на наш погляд, мала спрямовуватися лівим схилом річки Макатиха і перетинати Сіверський Донець капітальним мостом в районі сучасного міста... ні, не Лиман, а Святогірськ. Подальше її тарсування - ймовірно, місцевим вододілом річок Оскіл та Нетриус...
Звісно ж, інженер В.Пилсудський замислив залізницю між станціями Гришине і Бик не для того, щоби їздити до Святогірського монастиря. Основною метою спорудження цієї залізниці була видача Гришинського вугілля на Південно-Східні залізниці в обхід перевантажених дільниць залізниць і вузлів Донецького басейну. Далі Гришинському вугіллю відкривався прямий шлях на Москву й Поволжя. Згадаємо: інженер І.Табурно замислив Рудниково-Лозівську залізницю задля видачі Гришинського вугілля в напрямі цукрових заводів Слобожанщини та в західному напрямі. Щоправда, Рада З'їзду гірничопромисловців півдня Росії сильно злякалася того, що цією залізницею Гришинське вугілля потече на Балтійське узбережжя, але то їхні фобії, - не більше того.
Тобто, ми проглядаємо щонайменше розподіл ринків збуту між двома проектованими в один часовий проміжок залізницями. А це - щонайменше - непряме підтвердження тези про взаємопов'язаність цих двох проектів. Додатковим підтвердженням (знову ж таки, непрямим) пов'язаності цих проектів є й те, що на відтинку сучасної залізниці Покровськ - Мерцалове ці залізниці мали йти поряд і перетинатися. Залізниця Лозова - Руднична мала оминати станцію Гришине зі сходу, не заходячи на неї. А магістраль на Бик мала починатися по станції Гришине. Де мав утворитися вузол між "спорідненими" залізницями - невідомо. Можливо, по сучасній станції Родинська чи закритому роз'їзді Сухецький (у 2 км від останньої). Розберуся із цим, як-то кажуть, в найближчому майбутньому...
А, - ледь не забув, - через 10 років після цієї епопеї інженер В.Пилсудський буде розвивати проект Рудниково-Лозівської залізниці І.Табурно...
