Перші спроби більшовиків налагодити регулярне пасажирське залізничне сполучення в Україні після подій 1918-1921 років припадають на зиму 1921-1922 років. Саме тоді почали з'являтися перші регулярні пасажирські й товаро-пасажирські потяги від станцій Катеринослав (нині - Дніпро-Головний) і Харків-Південний (-Пасажирський). В березні 1922 року квиток у пасажирсько-товарний потяг Катеринослав - Ростов-Донецький (зараз - Гниловська) коштував 1 млн. 120 тис. крб. Потяг відправлявся від станції Катеринослав щопонеділка о 13:20. Так, Вам не здалося: потяг ходив раз на тиждень. Потяг з Ростова прибував до Катеринослава щочетверга о 22:16. Маршрут прямування потягу пролягав через станцію Гришине (сучасний Покровськ). Потяг від станції Гришине на Ростов відправлявся щопонеділка увечері, на Катеринослав - щочетверга десь опівдні.
Для порівняння: приміський квиток від Катеринослава до станції Ігрень коштував 34 тис. крб. Робочі потяги Запоріжжя (Запоріжжя-Кам'янське) - Ігрень ходили щодня. За 2,5 млн. крб. можна було на добу заорендувати на будь-який напрям теплушку (без урахування вартості проїзду в ній), за 7 млн. крб. - класний вагон, за 10 млн. крб. - м'який вагон Катерининської залізниці.
Якщо в 1922 році виїхати від станції Гришине ввечері в понеділок на Ростов, то почекавши добу по Ясинуватій і Харцизьку, можна було пересісти на поштові потяги призанчення Маріуполь і Харків, відповідно. Останній потяг йшов через Бахмут, Ізюм. Більш зручних пересадок на східному напрямі на території сучасної Донеччини не було. До Луганська від станції Гришине "перекладними" слід було добиратися з пересадками по Харцизьку і Микитівці, і друга пересадка - менш ніж півдоби - була порівняно із "харцизьким сидінням" чимось швидкоплинним. А якщо від станції Гришине виїхати вдень у четвер до Катеринослава, то півдоби очікування в переповненому вокзалі з ночівкою - і вуаля - можна пересісти на потяг Київського призначення. Потяг на Харків треба було очікувати по станції Синельникове аж дві доби, - якщо потяг Ростов - Катеринослав затримається в дорозі більш ніж на годину-півтори. Якщо ж пощастить - то за допомогою поштового потягу Севастополь - Москва можна було потрапити в першу столицю радянської України менш ніж за добу. А ось найближчий і єдиний потяг на Севатополь доводилося очікувати по Синельниковому понад 2 доби. По станції Чаплине можна було пересісти на потяг до Бердянська, але ходив він раз на два тижні в ніч з п'ятниці на суботу, - тобто, чекати слід було десь півтори доби. Або тиждень і півтори доби, - якщо від станції Гришине виїхати "не в той" четвер...
Може саме з тих часів пішла приказка "Ось це ми їдемо - скоріше би пішки дійшли"?
На першій світлині - "щука", відремонтована в 20-х роках ХХ ст. учнями ФЗУ станції Гришине в час, вільний від занять. Такі паровози водили товарні й пасажирсько-товарні потяги на магістральних лініях Катерининської залізниці, в т.ч. Катеринослав - Гришине - Ростов
На другій світлині: напіввагони і "теплушки", відремонтовані вагонниками депо станції Гришине "для подарунку" до річниці більшовицького перевороту в Петрограді, 1924 рік.
Можливо, саме з таких вагонів на початку 1922 року формувався єдиний пасажирсько-товарний потяг Київ - Ростов, який курсував раз на тиждень. Навіть в зиму 1922-1923 років, коли у складі цього потягу з'явилися класні вагони, було налагоджене курсування поштового потягу Київ - Ростов (двічі на тиждень), - у додаткових пасажирсько-товарних потягах Чаплине - Ростов (двічі на тиждень) були лише "теплушки". Проїзд у них коштував удвічі дешевше, ніж у класних вагонах. Остаточно з потягів пасажирського сполучення на магістральному ході Чаплине - Ясинувата "теплушки" зникли в 1924 році.
Однак "теплушки" до 1925 року залишалися у складі пасажирсько-товарного потягу Гришине - Юзове/Сталіне (Донецьк), який формували саме в депо станції Гришине. Віе з'явився в зиму 1923-1924 років, спочатку курсував двічі на тиждень без чіткого розкладу руху. Проміжні станції даного напрямку працювали по 8 годин на добу, і якщо потяг не встигав до кінця робочого дня на наступну станцію, він залишався "ночувати" на поточній. Станом на літо 1924 року, він курсував тричі на тиждень. То ж, відремонтовані вагони на світлині могли бути використані саме в ньому.