Отже, на сьогодні основні аспекти виникнення станції Дубове (Дон.) такі:
1. Перші згадки про напівстанцію Малинівка, - перший роздільний пункт на місці сучасної станції Дубове, - датовані 1879 роком. Це: а) звіт з експлуатації КХА за 1879 рік, де вказано витрати на житлові будинки для залізничників, б) вказівники Фрум за травень і серпень 1879 року, де фігурує нетарифний пункт Малинівка, і в) вказівник Російських залізниць Скорино за 1879 рік.
У звіті з експлуатації (див. фото) вказана досить невелика сума на житлові приміщення залізничників у 1879 році, - 11 крб. Це може свідчити про те, що в 1879 році була або незначна добудова казарми залізничників, або мова йде про поточне утримання будівлі. Тобто, будуватися напівстанція могла і в 1878 році. Витрат на пасажирську, товарну платформи, пасажирську будівлю немає.
Щодо вказівника Фрум, то серпневий випуск за 1879 рік містить розклади поїздів із зупинками усіх поїздів пасажирського сполучення (поштових, пасажиських, товаро-пасажирських) по безвісній Малинівці. Начебто непогано, але це (а також те, що зупинки вказані по всіх нетарифних пунктах КХА без виключення) викликає насторогу. Вказівники Фрум іноді вказували на зупинки по всіх роздільних пунктах залізниць, і це, звісно ж, неправда. Вказівник складався за службовими розкладами, де в разі прослідування потягом станції без зупинки час прослідування тієї станції вказується в колонці відправлення зі станції (без зазначення часу прибуття). То ж розробники вказівника Фрум цілком могли помилково переписати у своє видання з колонки часу відправлення час прослідування поїздом напівстанції без зупинки. То ж, питання пасажирського сполучення по Малинівці в перші роки експлуатації залишається відкритим. До речі, серпневий випуск вказівника Фрум вказує, що зупинки по Малинівці у поїздів пасажирського сполучення не було.
Також примітно, що у вказівнику Скорино вказаний час ходу потягів пасажирського сполучення від Курська до напівстанції Малинівка, однак це не доводить (як і не спростовує) тезу про наявність тут пасажирського руху в 1879 році. Можливо, треба іще пошукати "сліди" пасажирської платформи по Малинівці наприкінці 70-х - у 80-х р.р. Якщо вона знайдеться - тоді все і стане на місце.
2. Перша назва роздільного пункту - за найменуванням найближчого власницького села Малинівка, яка фігурує в списку населених місць Харківської губернії (там дворів - раз-два - і все). Село було засноване в середині ХІХ століття, межі маєтку землевласника були затверджені, ймовірно, в 1851 році.
Примітно, що на початку ХХ століття село Малинівка не фігурує в списку населених пунктів, - навіть в описі Харківської єпархії. Здається, відповідь на питання "чому саме так", знайдено. В газетних оголошеннях 1916 року вказано, що Малинівка - це маєток. З усіма витікаючими... Можливо, саме це відіграло роль, коли в 1907 році полустанку вчергове присвоїли найменування, але не сусідньої Малинівки, а німецької колонії Дубовська, яка знаходилася на суттєвій відстані від роздільного пункту.
3. Після 1886 року полустанок змінює статус і назву (у вказівнику Скорино за 1886 рік він іще під старою назвою). Перші документи із новою назвою, які мені порапили в руки, датовані 1889 роком (подовжній профіль колії КХА). Нова назва полустанку - роз'їзд № 14 (без власної назви).
Хоча перейменування могло статися ще в 1887 році. Про це свідчить вказівник Фрум із розкладами на січень-квітень 1888 року. Там роздільний пункт вказаний вже під новим найменуванням, але все ще без зупинки поїздів пасажирського сполучення. Зимовий розклад вводився восени, то ж скоріш за все, що станом на осінь 1887 року роздільний пункт вже мав нову назву і нову категорію.
Наразі, з тієї інформації, яка у мене є, можна зробити висновок, що нововведення пов'язані із будівництвом другої колії на дільниці Лозова - Слов'янськ. Якою була напівстанція Малинівка - зараз складно сказати. Немає ані планів, ані опису КХА до кінця 80-х років ХІХ ст. На напівстанції мали бути маневрові роботи в незначних обсягах. Які роботи - варіантів багато. Від невеликого навантаження (наприклад, сільгосппродукції з маєтку Малинівка) - до заштовхування товарняка в тупик, щоби пропустити зустрічний пасажирський поїзд, або такий, що йшов услід товарняку (згадалися чомусь розповіді про напівстанцію Краматорська в перші роки її існування). Після будівництва другої колії змінилася організація руху поїздів, то ж і змінився статус колишніх напівстанцій.
В деяких письмових джерелах епохи (в т.ч. документах 1993-1997 років ХІХ століття) фігурують назви "роз'їзд № 14 Малинівка", "станція Малинівка", "напівстанція Малинівка (роз'їзд № 14)", але вони в Міністерстві шляхів сполучення офіційною ніколи не були. Аналогічна ситуація і з прописаною назвою в описі Катеринославської єпархії - станція Роз'їзд № 14 Малинівка.
Зі зміною статусу роздільного пункту на місці сучасної станції Дубове відбудися і зміни в інфраструктурі полустанку. По-перше, з'являється пасажирська платформа, а пасажирів обслуговує каса в згаданому вище дерев'яному житловому будинку, який також було суміщено із конторою начальника роз'їзду. На роз'їзді також працювали сторож і телеграфіст (звіт з експлуатації КХА, 1891 рік). В 1894 році по роз'їзді вже регулярне пасажирське сполучення.
Було облаштоване водопостачання роз'їзду, для чого землевласник Іванов дав згоду на використання залізницею ставку на своїй землі. По роз'їзді було облаштовано "німецьку водокачку". Водонапірна вежа роз'їзду використовувалася навіть у перші роки радянської влади; тут дозаправлялися водою паровози окремих товарних поїздів.
4. Приставка "Дубове" прикріпилася до роз'їзду № 14 восени 1907 року. Із тієї інформації, що у мене є, можна зробити висновое, що виникнення власної назви пов'язане із об'єднанням КХА і Харково-Миколаївської залізниць (1907 рік), коли в межах однієї залізниці опинилися два роз'їзди № 14, і їх слід було якось розрізняти (на колишній Харково-Миколаїівській залізниці роз'їзд № 14 отримав назву Спицин).
Як було сказано раніше, станція Дубове отримала сучасну власну назву за найменуванням німецької колонії Марінполь (ДУбовська), - нинішнє село ДубОве. Це був найближчий більш-менш ЗНАЧНИЙ населений пункт. Колонію заснували, ймовірно, наприкінці ХІХ ст. Тут мені підказують, що з ДубОвого восени, коли немає листя і снігу, видно станцію Дубове (село знаходиться на пагорбі).
До середини ХХ століття у вказівниках пасажирських сполучень Дубове вказується роз'їздом. В 1910 році тут було зведено пасажирську будівлю. Є інформація, що перед ревоюцією 1917 року роз'їзд було відкрито для вовагонних відправок навалочних вантажів. Стовідсотково, тут вантажили сільгосппродукцію. Вже в радянські часи, наприклад, при роз'їзді діяла артель Лиман.
Починаючи з радянської доби, назва роз'їзду Дубове вказується вже без його номера. Станом на 1927 рік, роз'їзд Дубове, окрім далекого пасажирського сполучення, вже здійснював пасажирські операції в місцевому (приміському) сполученні для пасажирів із багажем.
5. Остаточно роз'їзд Дубове став станцією у другій половині 50-х р.р. ХХ ст., коли тут електрифікували залізницю Лозова - Слов'янськ (1958 рік) і побудували залізницю Дубове - Мерцалове (1960 рік). Остання подія, напевно, була більш значущою для зміни категорії роздільного пункту. Примітно, що зараз (навіть зважаючи на військовий час) залізниця Дубове - Мерцалове не діє і частково розкрадена.
Ще в 1900 році було клопотання з боку землевласників про будівництво залізниці в напрямі Гришине (Покровськ) - Гаврилівка. Про необхідність будівництва залізниці від роз'їзду № 14 в напрямі станції Гришине заявили ще в 1901-1902 роках. Автор відповідного проекту - інженер Табурно. Залізниця передбачалася транзитною.
В 1915-1916 роках черговий проект залізниці від роз'їзду № 14 в напрямі станції Гришине представило акціонерне товариство Токмацької залізниці. Дана залізниця передбачалася як резервний хід на випадок перевантаження ліній Лозова - Микитівка і Ясинувата - Костянтинівка. В 1916 році чиновник з Міністерства шляхів сполучення Кульжинський запропонував побудувати залізницю від станції Гришине - до станції Куп'янськ.
В 1939 році представники партійних організацій та місцевого самоврядування Олександрівського району Донецької області запропонували будівництво залізниці від станції Барвінкове до Олександрівки та однієї з вугільних шахт району. Подальшими дослідженнями було (вкотре) встановлено, що райіонально буде побудувати залізницю від станції Дубове. В 50-х р.р. виник проект залізниці Дубове - Волноваха, яка мала обслуговувати шахти перспективних дільниць родовища "Добропільська-Капітальна" і "Самарські-Капітальні", а також налагодити транзит в напрямі Лозова - Ростов і Лозова - Маріуполь.
В 1957 році почалося будівництво залізниці Дубове - Мерцалове силами залізничних військ ("стройбат"), частина дислокувалася в місті Барвінкове. В 1960 році було відкрито сполучення від станції Дубове до станції Олександрівка (Золоті Пруди), в 1961 році - до станції Мерцалове. В 1962 році залізницею пішов перший приміський поїзд. Останній господарський поїзд, який виконував роль приміського поїзду на дільниці Дубове - Красноармійськ (Покровськ) відправився від станції Дубове в 2009 році.
В 2001 році було проведено дослідження швидкісного ходу напряму Донбас - Київ, і напрям Дубове - Красноармійськ розглядався як альтернативний; основним був напрям Донецьк - Фенольна - Лозова, який в результаті й пристосували під швидкісний рух. В 2010 році розпочалися ремонтні роботи на напрямі Слов'янськ - Полтава для руху швидкісних поїздів "Інтерсіті+", і напрям Красноармійськ - Дубове використовувався для подачі колійної техніки на магістраль.