Дійсний статський радник С.Кульжинський на засіданні Особливої міжвідомчої наради з розгляду перспективного плану залізничного будівництва в Російській імперії в 1916 році висловив думку, що залізнична гілка Гришине - Лозова, яка була передбачена проектом залізниці Царекостянтинівка (Комиш-Зоря) - Гришине (Покровськ) - Краматорська (розроблений у правлінні акціонерного товариства Токмацької залізниці в 1915-1916 роках), може бути включеною до перспективного плану, якщо її спрямувати не на Лозову, а на Куп'янськ. Ми зараз не можемо вказати на точну трасу замисленої С.Кульжинським залізниці (через Дубове, Барвінкове чи Гаврилівку тощо, - Ваш покірний слуга схиляється більше до першого варіанту, але інтуїтивно, і підтвердити це зараз не можу), однак із високою імовірністю (близькою до 101 %) можна передбачити, що дана залізниця мала пройти через Ізюм. А ось проект залізниці Куп'янськ - Ізюм має власну давню історію.
В 1883 році розглядався проект Пензо-Лозівської залізниці, яка мала забезпечити передачу вантажів із Поволжя й Сибіру в чорноморські порти (перш-наперш - Криму). Проект передбачав будівництво магістральної залізниці в напрямі Пенза - Куп'янськ - Лозова із залізничною гілкою другорядного значення Куп'янськ - Харків, - до губернського центру. Саме в такому порядку: магістраль - на Лозову, "заштатна гілка" - на Харків. Даним напрямом через майже 10 років існування проекту, врешті-решт, зацікавилося акціонерне товариство Південно-Східних залізниць, і в 1895 році було відкрито вантажний і пасажирський рух на дільниці Балашов - Харків (-Балашівський) - Основа ("стара Основа" - станція Південно-Східних залізниць в районі сучасної трирівневої залізничної розв'язки по блок-пості Новоселівка, - нехай простять мене харків'яни за таке спрощення). Про дільницю Куп'янськ - Лозова усі благополучно забули.
Проектована дільниця Куп'янськ - Лозова (бл. 200 верст) мала проходити через місто Ізюм Харківської губернії та Петровське вугільне родовище. Про наявність вугілля в районі Петровського було відомо з 30-х років ХІХ століття; перші спроби закласти тут капітальний рудник, які датовані 70-ми роками ХІХ століття, успіху не мали, однак розвідка родовища тривала. Дане родовище було найближчим до губернського міста Харків, однак найближчим до нього пунктом навантаження на залізниці була станція Барвінкове Курсько-Харково-Азовської залізниці (близько 30 верст). Пензо-Лозівська залізниця мала виправити цей недолік у логістиці, однак її проект було реалізовано не повністю. Але проект залізниці, як і родовище вугілля, нікуди не подівся, і ще не раз змушував місцеві земства та Раду З'їзду гірничопромисловців півдня Росії клопотати про будівництво залізниці Куп'янськ - Лозова.
Станом на початок ХХ століття в Петровському було розвідано також родовище бурого залізняка, а поклади вугілля оцінювалися в 40 млн. пудів. В районі села закладався потужний вугільний рудник Ізюмського кам'яновугільного товариства. Останнє мало наміри закласти із акціонерним товариством проектованої залізниці контракти на постачання вугілля саме в заявленій кількості. Ізюмське повітове земство і Рада З'їзду гірничопромисловців півдня Росії також підтримали цей проект залізниці. Обсяги перевезення хліба від Куп'янська до Лозової оцінювався у 20 млн. пудів, а загальний вантажообіг проектованого напряму - в 100 млн. пудів на рік. Якщо брати середній склад поїздів "легких" залізниць а-ля початок ХХ століття, - 40 вагонів по 600 пудів кожен, - то залізницею у випадку повної її завантаженості мали курсувати 6 пар товарних (або 5 пар товарних і 1 пара товаро-пасажирських) поїздів на добу.
В 1901 році І.Табурно запропонував проект вуглевозної Гірничопромислової залізниці в напрямі Слов'янськ - Ізюм - Шевченкове - Бєлгород - Вязьма - Санкт-Петербург. В 1906 році дослідження даної лінії тривали, однак передбачалася дещо інша траса, - Микитівка - Вязьма. Ізюмське повітове земство одразу ж клопоче про будівництво від станції Ізюм залізничних гілок на Куп'янськ і Лозову. Востаннє перед ревоюційними подіями 1917-1922 років проект даної залізниці розглядався на тій самій нараді з розгляду перспективного плану залізничного будівництва в Російській імперії в 1916 році. Харківський військово-промисловий комітет наполягав на будівництві цієї гілки із урахуванням покладів вугілля на Петровському родовищі, які можна було розробляти, начебто, в капітальний спосіб. Засідання постановило про можливість включення даної гілки у другу чергу перспективного плану залізничного будівництва.
Однак в результаті ані напрям Куп'янськ - Лозова, ані напрям Гришине - Куп'янськ у перспективний план залізничного будівництва не потрапили. Історія Петровського вугільного родовища та залізничних під'їзних колій до нього продовжувалася, однак... це вже інша історія, яка не має відношення до нашого прожекту.
Оглядова мапа Петровського родовища, з видання 1936 року