В місті Покровськ є вулиця Табýрна (рос. - "Табýрная"). Названа на честь хутору Табýрний (район села Звірове), і знаходиться паралельно шляху на той хутор. До перейменування вулиць в рамках виконання пакету законів "Про декомунізацію" у 2016 році вулиця називалася Ленінградською. Напевно, під час перейменування назва Табýрна здавалася комісії нейтральною та ідеологічно не засміченою, оскільки вказувала "просто на старий хутір".
Хутір, на честь якого було названо вулицю в Покровську, був названий на честь Ієроніма Табýрно (1862-1913), уродженця Черногорії, який через участь у визвольній боротьбі свого народу був змушений переїхати до Російської імперії, де займався політичною, громадською, промисловою та підприємницькою діяльністю. Брав участь у Російсько-Японській війні в якості воєнкора. Мав власну типографію, був акціонером багатьох товариств Російської імперії.
І.Табýрно доклав багато зусиль для забезпечення економічного розвитку сходу України, Донецького басейну і району станції Гришине (Покровськ) зокрема. В районі села і станції Гришине він з 1899 року брав участь у розвідці родовища вугілля по Сазоновій балці, де спочатку було закладено дрібну шахту Табýрно, а потім - відкрито капітальний рудник Західно-Донецького кам'яновугільного товариства. В даному товаристві одним із директорів і був І.Табýрно.
Одночасно він працював над проектом залізниці, яка мала би обслуговувати цей рудник, і проходити від роз'їзду № 14 (сучасна станція Дубове) до станції Руднична (Рутченкове) через район сучасної станції Гришине. Ця проектована залізниця називалася Рудниково-Лозівською, і сучасні залізничні дільниці Покровськ - Рутченкове і Покровськ - Дубове - це відсотків на 90 і 50, відповідно, - проект І.Табýрно.
Авторства І.Табýрно - і проект залізниці Слов'янськ - Санкт-Петербург, який можна вважати прототипом проекту Північно-Донецької залізниці (Льгов - Харків - Лиман - Лиха із гілками). Коли було доведено, що доцільним буде спорудження нової залізниці саме за останнім варіантом, І.Табýрно приєднався до прихильників того проекту і просував його. Ідеї І.Табýрно було використано і в радянські часи - в проекті "надмагістралі" Донбас - Ленінград (Санкт-Петербург).
І.Табýрно приклав руку і до проекту розвитку трамвайної мережі м. Харкова, присвятив немало часу питанню постачання донецького вугілля за кордон (морем) і т.д. То ж, його внесок у розвиток інфраструктури на Донбасі та сході сучасної України не підлягає сумніву. Хоча він бився за розвиток не України, а зовсім іншої країни...
Сумнівним, а може - й небезпечним, у присвоєнні вулиці імені Табýрно (хоч і опосередковано, - на честь хутору, названого ім'ям Табýрно) є той момент, що сам І.Табýрно був прихильником панславізму і боровся за фактичне об'єднання у федерацію (або конфедерацію) слов'янських держав навколо Росії із головуванням останньої в таком союзі. Неодноразово був фігурантом пов'язаних із його політичними поглядами скандалів, - як внутрішньоросійських, так і міжнародних.
Прямих висловлювань І.Табýрно проти України та українців я до цього часу не бачив, але не тому що їх не може бути в принципі, а тому що бібліотеки й архіви Москви і Санкт-Петербурга для Вашого покірного слуги закриті. Більше уваги він приділяв, усе ж таки, південнослов'янським народам, представником яких був сам...
Однак чи слід нам ризикувати із пов'язанням назв наших вулиць із ім'я такої, безперечно - видатної, однак з точки зору сприяння ствердженню української державності - сумнівної особистості, як І.Табýрно? Питання відкрите. З одного боку, для промисловців і землевласників первинним під час присвоєння його імені об'єкту або населеному пункту є те, скільки він корисного зробив для розвитку регіону, де творив новий світ (наприклад, Петро Горлов, Федір Єнакієв, Костянтин Номікосов не були українофілами, а таких як Олексій Алчевський було не так багато). Та у світлі останніх подій багато чого доводиться переосмислювати. Я особисто не проти Табýрно (частину свого життя витратив на те, щоби розповісти, хто такий Табýрно), але й за нього "топити" не збираюся...