Пошуки інформації щодо біографічних даних власника Григор'ївського рудника при станції Гришине - Варлама Семеновича Токайшвілі - привели Вашого покірного слугу на сайт газети "Байкальські вісті". Виявляється, наш шахтовласник був не лише генералом, але й відомим шахматистом, одним із засновників шахматного товариства в Омську. Тільки там він відомий під прізвищем Такайшвілі. Ще один варіант написання його прізвища, - як і Токай-Швілі, Такаішвілі тощо. Усі, хто бажає довідадися з якого роду походить генерал-майор В.С.Токайшвілі, як він опинився в Омську, як дійшов до поста командувача 115-го Вяземського піхотного полку, що придушував повстання матросів у Лібаві, - врешті-решт, хто хоче подивитися на його фото - можуть ознайомитися із заміткою в означеній газеті.
Рудник. Розпочнемо з 1906-1907 років, коли доля пов'язує генерала із Донецьким басейном. Тоді починаються роботи по закладанню рудника у 15 верстах від станції Гришине у маєтку Григор'ївка. З 1908-1909 років даний рудник дає своє перше вугілля. У 1910 році на копальні було видобуто 163,8 тис. пудів (2,7 тис. т) вугілля, за перші 6 місяців 1911 року тут було видобуто 195 тис. пудів (3,2 тис. т) вугілля, у 1913 році - 150 тис. пудів (2,5 тис. т) вугілля при видобувній здатності 2 млн. пудів (32,8 тис. т) вугілля на рік. Але у 1914 році показники роботи даного підприємства різко падають: лише 30 тис. пудів (0,5 тис. т) вугілля. Генерал передає рудник Алексєєвському товариству, потім підприємство опиняється, начебто, у власності особисто голови вказаного товариства - В.І.Алексєєва. Продуктивність рудника у 1915 році знову зростає - до 250 тис. пудів (4,1 тис. т) вугілля, однак видобувна здатність не оцінюється - старі запаси палива було відпрацьовано.
У 1916 році було засноване акціонерне товариство кам'яновушільних копалень "Григор'ївка-Гришине". У 1917 році воно було визнане на державному рівні "таким, що відбулося". Генерал В.С.Токайшвілі займає в ньому роль директора і неформального лідера: із 40 тис. акцій в руках у генерала було зосереджено 20 тис. акцій. Це без однієї акції контрольний пакет! Формальним лідером (головою) у товаристві був О.Я.Чемберс, але у нього на руках було куди менше цінних паперів товариства (всього 50 акцій), хоча і оклад на 27 % більший. Дивіться також замітки "Гетьманське літо на руднику", "Григор'їво-Гришинський рудник і Катерининська залізниця" тощо. Влітку 1918 року "сліди" генерала В.С.Токайшвілі губляться у Ростові. Будівлі його рудника були зруйновані тамтешніми селянами на початку 20-х років, шахти проіснували до 50-х років, - числился на балансі радгоспу "Гірник-2".
Ось і все, що залишилося від "генеральського" рудника. Село Федорівка Покровського району Донецької області
Залізниці. Загальновідомо, що генерал В.С.Токайшвілі є автором проекту Григор'ївської під'їзної гілки - від роз'їзду Сухецький, що на гілці Гришине - Добропілля, до межі маєтку Григор'ївка. Згодом цей проект трансформувався у проект рудникової вузькоколійки з кінною тягою від означеного роз'їзду до шахт рудника акціонерного товариства "Григор'ївка-Гришине". Але це не єдиний "залізничний" проект генерала. Відомо, що він усіляко підтримував реалізацію проекту лінію Царекостянтинівка - Гришине - Краматорська, розроблений у правлінні акціонерного товариства Токмацької залізниці. Крім того, ще в 1910 році, коли ще не було відомо, яким чином будуть проектовані колії північніше станції Гришине, генерал отримав дозвіл на розробку проекту залізничної лінії Гришине - Родакове.
Газета "Утро", № 1083 від 03.07.1910, с. 2
Сімейний стан. Генерал-майор В.С.Токайшвілі був одружений на такій собі Анні-Ніні ("генеральша А.-Н.О.Токайшвілі"). В якості власників рудника та маєтку Григор'ївка у 1908-1918 роках називаються то сам генерал, то його дружина. Хоча загальновідомо, що в 1917 році товариство "Григор'ївка-Гришине" придбало маєток Григор'ївка в іноземця, - у такого собі Джона Симона. Можливо, генеральське подружжя встигло перепродати маєток Дж.Симону (оскільки у 1915 році серед землевласників Бахмутського повіту числиться саме А.-Н.О.Токайшвілі). Але хочеться звернути увагу на скандал, в якому опинилося генеральське подружжя. У 1914 році Анна-Ніна була засуджена до місячного арешту за побиття "черкесами" селянина Н.Курдюкова, який працював у її економії. По закінченні судового засідання генерал звернувся до судді із промовою про недопустимість таких суворих покарань для таких вельми поважних осіб, як його дружина, та попередив, що буде скаржитися на суддю. Так чи інакше, скасування вироку генерал домігся. Цей скандал у 1914 році "смакувала" Харківська газета "Утро" (№№ 2312 від 17.05.1914, 2361 від 06.07.1914).
Дати. У брошурі Гогитидзе М.Д., Бежиташвілі Г.А. "Верные чести и долгу..." (рос.) на с. 59 є відомості про генерал-майора Варлама Семеновича Такайшвілі, роки життя - 1957-1934. Але в інтернет є відомості про такого собі Варлама Степановича Такайшвілі (теж 1957-1934), біографія якого суттєво відрізняється від того, що відомо про Варлама Семеновича Токайшвілі. Наприклад, у 1903-1905 роках Варлам Семенович - на посаді командувача 115-го Вяземського піхотного полку, а у 1905 році придушує повстяння у Лібаві та отримує звання генерал-майора. Варлам Степанович у цей час знаходиться на території Грузії, і звання генерал-майора отримує лише в 1910 році. Тобто, із достатноьо високою імовірністю (99,9 %) можна стерджувати, що то - різні люди. То ж, подальші пошуки тривають!