Залізничні колії можна умовно поділити на дільниці загального і не загального користування. Перші входили і входять до структури підрозділів Міністерства (Наркомату) шляхів сполучення, другі належали і належать власникам вантажів – шахтам, заводам, іншим промисловим підприємствам. Робота будь-якої залізниці характеризується обсягом вантажоперевезень, а також кількістю перевезених людей (пасажирів, працівників підприємства тощо). Якщо історію пасажирського сполучення залізницями загального користування в більшості випадків можна відновити за публікаціями загального і службового характеру (вказівниками пасажирських сполучень, загальномережевими та короткими розкладами потягів, путівниками, газетними та журнальними замітками, розкладами на комерційний графік, службовими розкладами), то питання перевезень людей промисловими залізницями вивчене недостатньо і потребує подальших досліджень.
Складність у систематизації матеріалу з пасажирської роботи промислових залізниць широкої колії полягає, в тому числі, в тому, що дані залізниці могли будуватися і відкриватися як залізниці загального користування, а потім переводитися до категорії під’їзних колій, і навпаки. Для північно-західної частини Донецької області таким прикладом є колії системи залізничних гілок у загальному напрямі Рутченкове – Гришине (Покровськ). Залізниці будувалися у 1914-1918 роках як колії загального користування, по кожному роздільному пункті було обладнано пасажирську будівлю і пасажирську платформу. Було відкрито наступні ділянки колії: лінія Рутченкове – Цукуриха – Чунишине – Гришине, під’їзні гілки Гришине – Мерцалове – Добропілля, Чунишине – Бельгійський – Сазонове, Цукуриха – Курахівка – Коханівка. У 1925 році до категорії під’їзних колій було віднесено залізницю Цукуриха – Коханівка, після 1945 року – Чунишине – Сазонове, хоча тоді ж повернули до категорії залізниць загального користування частину першої гілки – від Цукурихи до Курахівки (ділянку Курахівка – Коханівка після Другої Світової війни демонтували).
Пасажирська будівля закритоъ станції Чунишине, 2015 рік
Наприкінці 20-х років ХХ століття з’являється нерегулярне пасажирське сполучення залізницею Цукуриха – Курахівка. Станом на 1930 рік, дане сполучення відбувалося за допомогою рухомого складу пасажирсько-товарного потягу сполученням Гришине – Сталіне (Донецьк). За наявності товарних вагонів на Курахівку або з Курахівки, по станції Цукуриха від пасажирсько-товарного потягу відчіплялися паровоз і один пасажирський вагон, які із вагонами курсували Курахівською гілкою. Потяг після таких маневрів запізнювався за графіком, а чергові по проміжних станціях та роз’їздах мали усіма доступними способами зменшувати загальний час запізнення потягу на кінцеву зупинку.Після Другої Світової війни на станцію Курахівка заходив робочий поїзд зі станції Цукуриха, орієнтовно – раз-два на день. У 50-х роках ХХ століття цей потяг було переведено до категорії приміських (тобто, до загального користування), його маршрут – подовжено до Красноармійського (Покровська) і «закольцовано» із рейсами приміських потягів на Добропілля і Кирпичове. Щодо села Іллінка, яке раніше обслуговувалося тепер закритою станцією Коханівка, туди від шахти № 10 у Курахівціходили шахтні робочі вузькоколійні потяги під контактними (тролейними) електровозами, які місцеві жартома називали «тралі-валі». Причиною такого ходу було функціонування після війни дрібних шахт у районі сіл Іллінка та Берестки [4; 5; 7; 8].
Фрагмент службового розкладу поїздів на 1930 рік із описом маневрів
по станції Цукуриха і Курахівській гілці. - А.Уланов (Москва)
Існувало пасажирське сполучення на інших промислових гілках: у 1947-1957 роках було збудовано промислову залізницю Гродівка (Сортувальна) – Курахівка з коліями до шахт. Станом на 1962 рік, на робочий поїзд сполученням шахта Росія – Сортувальна було продано 753 тис. квитків у приміському сполученні [2].
Що стосується залізничної гілки Чунишине – Сазонове, тут також ходив робочий потяг Чунишине – Бельгійський, але кількість пасажирів була значно меншою, аніж у районі станції Гродівка. Станом на 1964 рік, станція Бельгійський реалізувала 21 пасажирський квиток (один пасажир – в середньому раз на 2 тижні). Від Бельгійського до станції Сазонове для шахтарів і залізничників курсувала робоча дрезина. І від Бельгійського, і від Сазонового ходили «карети» – вузькоколійні шахтні потяги у напрямі до шахтарського селища Шевченко і стволів однойменної шахти. Система шахтних вузькоколійок у даному секторі була розвиненою. Вузькоколійки існували і в районі станції Чунишине, - вони були прокладені до шахт «Місцпрому» в районі села Зелене (№№ 6, 53) і околиць станції Чунишине. За необхідності, ними також здійснювався пасажирський (робочий) рух [3; 8; 9].
"Німецька" карта колишнього Гришинського
вугленосного району. Фрагмент
Пасажирський рух існував іншими промисловими залізницями: наприклад, від станції Мандрикіне до промислової станції Чекіст у Петровському районі сучасного міста Донецьк. Були і вузькоколійки із пасажирським сполученням, кінцеві зупинки яких знаходилися біля зупинок автобусів, потягів тощо. Так, на шахті ім. Є.Абакумова в місті Сталіне у 50-х роках ХХ століття знаходилася кінцева зупинка автобусу. Від шахти до сусіднього села Старомихайлівка було прокладено вузькоколійку, якою користувалися як шахтарі, так і місцеві мешканці [3; 6].
У 1947 році було налагоджене регулярне пасажирське залізничне сполучення промисловою залізницю від станції Красноармійське до промислової станції Новоекономічне (шахта № 1-2 «Центральна», сучасне місто Мирноград). Дана гілка (Караківська) була відкрита у 1913 році як вузькоколійка, а в 1914 році її перешили на широку колію. Після Другої Світової війни населення шахтарського містечка Новоекономічне складало 25 тис. осіб, і багато з них працювали на підприємствах Красноармійського. В негоду люди їздили в товарних вагонах, в результаті чого мали місце нещасні випадки. Трест «Красноармійськвугілля» придбав у Південно-Донецької залізниці два пасажирські вагони «довоєнного зразку», з яких сформував робочий потяг. По станції шахти «Центральна» було обладнано пасажирську платформу і пасажирську будівлю. У другій полвині 50-х років ХХ століття пасажиропотік у поїзді впав через початок курсування «автобусів на рудник» (переобладнані вантажні автомобілі). З 1960 року у складі потягу залишився один вагон, який разом із колями тресту і перейшов на баланс Донецької залізниці у 1961 році. У 1965 році почалося регулярне курсування рейсових автобусів у напрямі від сучасного Покровська до сучасного Мирнограда, і курсування даного робочого потягу було скасовано. В межах самого сучасного міста Мирноград було безліч промислових залізниць широкої та вузької колії. Від шахти № 5/6 до села Гродівка люди їздили вузькоколійкою [1; 10; 11].
Перелік посилань:
1.Анализ эффективности передачи подъездных путей промышленных предприятий на эксплуатацию и баланс [Ясиноватского] отделения [Донецкой железной дороги] за период 1961-1964 г.г. // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 562.
2. Годовой отчёт о постанционном отправлении пассажиров [Ясиноватского отделения Донецкой железной дороги] за 1962 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 485.
3. Годовой отчёт о постанционном отправлении пассажиров [Ясиноватского отделения Донецкой железной дороги] за 1964 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 613.
4. Донецкая железная дорога. Служебное расписание движения пассажирских, пригородных и ученических поездов на лето 1959 года. – М., 1959. – 675 с.
5. Екатерининская жел. дорога. № 77. Расписание движения поездов по коммерческому графику с 15-го мая 1930 года. – Днепропетровск, 1930. – 295 с.
6. Лысенко А.Я. Старомихайловка: 250 лет. - Х., 1997. – 104 с.
7. Месячные статистические отчёты хозъединиц [Ясиноватского отделения Донецкой железной дороги] о расходе топлива на локомотивы за 1964 г. // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 614.
8. Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета от 22.10.1944 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 3.
9. Протокол заседания исполкома расноармейского районного совета № 8 от 24.03.1945 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 9.
10. Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета № 7 от 01.03.1947 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 27.
11. Техническо-распорядительный акт станций шахт «Центральная» и № 3-3 «бис» на 1965 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 668.