Станція гідрошахти № 2 «Красноармійська» мала у 1970 році колійний розвиток, представлений наступними коліями: головна для прийому і відправлення поїздів на шахти № 3 «Добропілля» і «Піонер» - № 1; приймально - відправні для прийому і відправлення поїздів на шахти № 3 «Добропілля» і «Піонер» - №№ 2, 3; вивантажувальні - №№ 4, 9 (тупик), 12 (тупик); вантажно-відправні для відправлення поїздів на шахту «Піонер» - №№ 5, 6, 7; приймально-відправна для прийому і відправлення поїздів на шахту «Піонер» - № 8; витяжні тупики - №№ 10, 11. На коліях №№ 5, 6, 7 були обладнані вантажні бункери, залізничні ваги й встановлені маневрові лебідки [1].
Шахта «Свято-Покровська». Залишки насипу під’їзної колії, ерліфтного гідропідйому гідрошахти «Красноармійська» № 2, а також групової збагачувальної фабрики «Красноармійська», вид зі сторони шахти «Піонер», 2011 рік
Вид на шахту "Свято-Покровська" ("Красноармійська") з боку села Степанівка , 2011 рік
Історія закриття гідрошахти, групової збагачувальної фабрики і станції "Красноармійська" є типовою для депресії 90-х років у нашому регіоні, а також розкриває в певній мірі ті соціально-економічні явища, що характерні для монопрофільних містечок Донеччини і Луганщини. Ось як описують ці події регіональні газети тих часів [2-6].
Приблизно через десятиления після виходу на проектну потужність, гідрошахта «Красноармійська» почала відпрацьовувати нижні горизонти, і план вуглевидобутку систематично давав збій з причин високого рівня загазованості, високої температури порід, погіршення умов провітрювання. У 1983 році Міністерство вугільної промисловості СРСР затвердило проект інституту «Донгіпрошахт» з реконструкції вказаної гідрошахти. Згідно із проектом, передбачалися наступні заходи: розкриття нових пластів свити «Алмазна» двома вертикальними стволами, перехід гідрошахти на «суху» (традиційну) технологію вуглевидобутку, здійснення повної конвеєризації внутрішньошахтного транспорту, заміна ерліфтного підйому на скіповий. Передбачалася також реконструкція комплексу поверхні шахти. Приступити до здійснення даного проекту довелося вже в епоху незалежності. Проект реконструкції був скоректований на початку 1996 року в бік відмови від проведення двох нових стволів. Керівництво шахти отримало гроші на реконструкцію.
У квітні 1996 року було зупинено ерліфтний гідропідйом, - з перспективою обладнання на головному стволі скіпового підйому. На час реконструкції функції головного підйому повинен був виконувати вуглесосний гідропідйом - по свердловині, через яку раніше подвавлася вода для гідровидобутку. Через високу зольність вугілля, що видобувалося, тимчасовий гідропідйом став інтенсивно зношуватися. Через велику заборгованість шахти по зарплаті, за енергоносії тощо, остання не змогла освоїти отримані кошти за призначенням, і через 3 роки стала повним банкрутом. У травні 1999 року, в зв'язку з високими експлуатаційними витратами на гідровиймання вугілля, малою продуктивністю і високою кредиторською заборгованістю по шахті, почалося закриття останньої. Примітно, що в наказі Міністерства вугільної промисловості України про закриття шахти «Красноармійська» вказувалося, що подальша робота підприємства можлива лише при вливанні коштів, яких у бюджеті країни не було.
Групова збагачувальна фабрика «Красноармійська», згідно з планами 1996 року, мала існувати як окрема виробнича одиниця в складі ДП «Добропіллявугілля». Однак, після припинення вуглевидобутку на гідрошахті й передачі її на баланс компанії «Укрвуглереструктуризація», фабрика практично припинила роботу. Обліковий штат працівників шахти був урізаний наполовину (на наступних етапах також проходили звільнення), а фабрики - на дві третини (більшість співробітників були відправлені в неоплачувані відпустки). На шахті було створено центр соціальної адаптації, що займався юридичними консультаціями і пошуком робочих місць для звільнених співробітників вугільних підприємств, але істотно вплинути на хід подій він не міг. Армія безробітних, яка не змогла влаштуватися на сусідні шахти, що тоді відчували подібні проблеми, не могла прогодуватися інакше, як злодійством.
У березні 1999 року збагачувальною фабрикою «Красноармійська» зацікавилося досить сумнівне товариство «Техвуглеенерго», орендувавши фабрику. Однак, в силу незрозумілих причин, як виявилося вже пізніше, підприємство-банкрут не було виключено з реєстру Фонду держмайна, і в результаті нові господарі не платили за оренду. У січні 2000 року договір оренди із вказаним підприємством було розірвано, але після цього горе-орендарі зникли. Ситуацію погіршувало масове «полювання за металом», - місцеві жителі, а такоє заїжджі "гастролери", від безвиході поступово розбирали металоконструкції фабрики. Біля шахти було обладнано 3 (три!!!) точки прийому металобрухту. За рік такого господарювання були частково демонтовані вагони на території фабрики, під'їзні шляхи і... 27 км трубопроводу діаметром 630 мм. У 2001-2002 роках були остаточно розібрані ділянки колії між шахтами «Білозерська» і «Піонер», а також колійний розвиток збірної станції, навантажувальних пристроїв гідрошахти і збагачувальної фабрики.
У 2008 році були розпочаті роботи по відновленню шахти. У 2009 році шахта була перейменована в «Свято-Покровську». З 2010 року йде частковий видобуток вугілля («на обушок») і видача його на гора в вагонетках. На станцію Легендарна вугілля подається автосамосвалами. Для виходу на проектну потужність потрібне виконання комплексу заходів, як тих, що були передбачені в 1996 році, так і з відновлення комплексу поверхні й відкачки шахтних вод [7].
Перелік посилань:
Техническо-распорядительный акт станции шахты «Красноармейская» № 2 (станция Легендарная) на 1970 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 963.
Бирчакова Н. Как провожают миллионы // Донецкие новости, № 43 (487), 2000.
Бугайов І. Об’єднання шахт «Білозерська» і «Красноармійська» - не примха, а життєва необхідність // Шлях перемоги, № 90 (9198), 1996.
Жерносек Н., Рубинштейн Л. «Мокрое» дело для шахты, которая могла бы жить ещё 50 лет // Позиция, № 23 (429), 1999.
Принцевский Н. Осторожно, шахта закрывается // Донбасс, № 21 (19686), 2000.
Кузіна К.В., Лихолобова З.Г. Соціально-економічні процеси у монопрофільних шахтарських містах Донбасу (1950-1980-ті роки). – Донецьк, 2010.
Шахта «Свято-Покровская» - Mining Wiki - Шахтёрская энциклопедия [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://miningwiki.ru/wiki/Шахта_«Свято-Покровская».