Зупинний пункт Врубівник
Зупинку Врубівник було обладнано після Другої Світової війни біля селища Островське на перегоні Гострий – Роя. Отримала найменування від назви місцевого радгоспу (700 га землі). Власне, врубівник – це професія шахтаря, який робив вруб – вузьку щілину між вугіллям і породою з метою полегшення відділення вугілля від масиву. Місцевість навколо селища в середині ХХ століття була відомою своїми шахтами, то ж назва радгоспу, а з ним – і зупинки, - цілком закономірна.
В 1944-1949 роках радгосп «Врубівник», через загострення проблем із продовольством у зруйнованих війною містах, допомагав харчами студентам і викладачам Донецького індустріального інституту (сучасний Донецький національний технічний університет). Останні щойно повернулися з евакуації, та відновлювали після окупації міста Сталіне (Донецьк) німецькими військами інфраструктуру свого вищого навчального закладу. За це студенти в часи літніх канікул повинні були працювати в радгоспі [1].
Зупинний пункт Суворове
Зупинка приміських потягів Суворове знаходиться поблизу населених пунктів Новоселидове в Возенесенка Мар’їнського району, - так званих «Селидівських хуторів». Отримала зупинка назву від колгоспу ім.О.В.Суворова (4743 га земель), центральна садиба якого знаходилася в Новоселидівці. Радгосп спеціалізувався на виробництві зерна і молочної продукції. Безпосередньо в районі зупинного пункту знаходяться дачні ділянки [2].
Південніше Суворового залізниця Рутченкове – Покровськ проходить живописною пересіченою місцевістю, але на початку 20-х років ХХ століття ця ділянка колії була скоріш проблемною. Справа в тому, що колія в цих місцях в зиму опинялася під сніговими заносами, висота котрих іноді перевищувала 3 сажні. Станом на 1923 рік, цією ділянкою колії проходив двічі на тиждень вантажний потяг, який потребував оперативного розчищення залізниці. Якби ситуація не змінилася в найближчій перспективі, цій ділянці колії загрожував би демонтаж. Змінити справи на краще вдалося налагодженням у 1924 році курсування пасажирсько-товарних потягів у сполученні Гришине (Покровськ) – Юзове (Донецьк), тричі на тиждень. В 1930 році дані потяги було переведено у щоденне обертання [3, с. 8-9; 4, с. 21; 5, с. 82-84; 6, с. 355 т. 558].
Перелік посилань
1. Донецький національний технічний університет. – Донецьк, 2011. – 326 с.
2. История городов и сёл УССР. Донецкая область. – К., 1976.
3. Дзевенис. Снегоборьба в зиму 1923-1924 г. // Вестник Екатерининской железной дороги, № 31. 15.05.1924. – с. 7-9.
4. Баграев. Выгодно ли закрыть линию Рутченково – Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 57. 01.12.1924. – с. 21-22.
5. Расписание движения пассажирских поездов по коммерческому графику с 1 июня 1924 г. Екатерининская железная дорога. – Екатеринослав, 1924. – [120 c.].
6. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1930-31 г.– М., 1930.