Село Малинівка, яке нині обслуговує вузлова станція Дубове, було засноване після 1861 року. У 1864 році у власницькому селі Малинівка (Голодрабівка) «при вершині річки [Сухий] Торець» значилося 18 душ населення при 4 дворах [1, с. 97]. Це - перша згадка про даний населений пункт. На плані генерального межування Ізюмського повіту, складеному після 1870 року, Малинівка «біля витоку річки Сухий Торець» значиться як село [2]. Вказана Малинівка «у вершині балки Торець» і на карті Ф.Ф.Шуберта (1875 рік) [3]. У «Довідковій книжці для Харківської єпархії» (1904 рік) на місці села Малинівка (7 верст від волосного центру Гаврилівка, в напрямі Пригожого, Барбалатівки) вказаний населений пункт Крутоярівка [4, с. 289].
Село Малинівка на Генеральному повітовому плані (Ізюмський повіт), складеному після 1870 року. Джерело
Станція Дубове також є «реперною точкою» на трасі Курсько-Харково-Азовської залізниці, оскільки саме тут ділянка залізниці Лозова – Слов'янськ йде з вододілу Дніпра і Дона в долину річки Сухий Торець, і опускається до Казенного Торця. Вододілом Дніпра і Дона побудовано ділянку залізниці Дубове – Золоті Пруди в 1960 році. Однак ані історія станції Дубове, ані історія села Малинівка, яке примикає до території станції, досі не висвітлені, і така ситуація потребує якомога скорішого виправлення. Ті дані, що було опубліковано у радянських виданнях, не підкріплюються жодним документом чи письмовою згадкою в офіційних виданнях відповідної епохи. Ситуацію ускладнює те, що в селі Малинівка нині відсутня середня чи початкова школа (учні їздять автобусом в сусідні Пригоже і Гаврилівку), а в 2005-2006 роках ліквідовано останній осередок краєзнавства у селі – місцевий клуб.
Історію малих сіл у виданнях, що вийшли в роки СРСР, висвітлено не було, хоча малі села і хутори – це більшість населених пунктів на українських землях у складі Російської імперії та СРСР, і життя в них у значній мірі сформувало менталітет теперішніх українців. Отже, із урахуванням інтересу з боку населення України до історії залізниць, станцій, населених пунктів (в яких проживають, проживали чи народилися люди), що останнім часом зростає, дослідження маловідомих сторінок історії відповідних об’єктів є актуальним.
В історії пунктів примикання «Рудниково-Лозівської залізниці», - станцій Рутченкове, Покровськ і Дубове, - із останньою виникає цікава ситуація. Справа в тому, що перші відомості про початок будівництва і функціокування станцій Руднична (Рутченкове) і Гришине (Покровськ) датовані більш пізніми періодами, аніж це вважається на офіційному рівні. Так, преші відомості про роботу станції (точніше, полустанції) Руднична датовані 1874/1875 роком, хоча офіційно вважається, що роздільний пункт був відкратий в 1872 році. Щодо станції Покровськ - це 1881/1882 рік, хоча міська рада Покровська щиро вважає, що це був 1875 рік.
Зі станцією Дубове ситуація стає із ніг на голову: офіційно вважається, що дата заснування роздільного пункту - 1908 рік. Втім, перші відомості про роздільний пункт із колійним розвитком на місці сучасної станції Дубове датовані на 25 років раніше офіційної дати. Якщо «часові ножиці» у випадках зі станцією Рутченкове і містом Покровськ незначні - 2-7 років, то випадок із визначенням дати заснування станції Дубове - хрестоматійний приклад, як в СРСР вивчали історію малих сел, які обслуговувалися навіть вузловими станціями із декількома вантажними терміналами. Спробуємо розібратися в ключових моментах історії даної станції.
Пасажирська будівля станції Дубове, 2009 рік, вид на "Красноармійську" платформу. Автор - В.М.Цокур
У 1869 році було відкрито рух по Курсько-Харково-Азовській залізниці, на якій були відкриті станції Надєждіне (Близнюки) і Гаврилівка [5]. Станцію при селі Малинівка відкрили згодом [6]. Офіційна історіографія веде літочислення станції Дубове з 1908 року [7, с. 147]. Але документи дореволюційної епохи відкривають маловідомі сторінки історії цього полустанку.
Перші згадки про роздільні пункти в районі села Малинівка в доступних документах по лінії Міністерства шляхів сполучення датовані 1887 роком, - на 20 років раніше офіційної дати народження станції Дубове. У «Вказівнику російських залізниць» на 395-й версті від Курська вказано роз'їзд Малинівка, що збігається із сучасною станцією Дубове. Село Малинівка територіально належало Харківській губернії, роз’їзд – Катеринославській [6, c. 55]. В Харківському календарі полустанція Малинівка фігурує з 1883 року [8, с. 295].
Отже, вперше роздільний пункт на перегоні Надєждіне – Гаврилівка на місці сучасної станції Дубове, було згадано в 1883 році, що на 25 років раніше офіційної дати заснування станції.
Першим статусом роздільного пункту була категорія полустанції Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. У вказівнику пасажирських сполучень 1894 року на ділянці Надєждіне – Гаврилівка значився роз'їзд № 14 [9, с. 146 т. 217]. Тоді по роз'їзді зупинялися товаро-пасажирський і поштовий поїзди у сполученні Курськ – Ростов, і в зворотному напрямі. У 1897 році за роз'їзді № 14 зупинялися пасажирські поїзди Харків – Ростов і Москва – Ростов, останній - з безпересадочними вагонами Харків – Дебальцеве [10, с . 101 т. 208].
У 1901-1902 роках було складено проект Рудниково-Лозівської залізниці, - від лінії Лозова – Слов'янськ до станції Руднична (Рутченкове). Пунктом примикання проектованої Рудниково-Лозівської залізниці до існуючої ділянки Лозова – Слов'янськ було вказано роз'їзд № 14, що в 28 верстах від Лозової та 397 верстах від Курська [11, с. 6]. Відстань співпадає з такою, що наведена в «Путівнику» за 1887 рік від станції Лозова-Азовська до Малинівки (в останньому джерелі – 27,5 верст) [6, c. 55]. Таким чином, немає сумніву, що Малинівка і роз'їзд № 14 – один і той самий роздільний пункт, розташований на місці сучасної станції Дубове.
Додаткове підтвердження тому - схема Південних залізниць, що додається до «Матеріалів з обстеження залізниць» (1910 рік, додаток 1). В останньому документі на ділянці Лозова – Слов'янськ вказано роз'їзд № 14 Дубове [12].
Схема Південних залізниць із позначенням роз'їзду № 14 Дубове, 1910 рік
Згідно із проектними даними правління Токмацької залізниці [13, с. 5, 49], до роз'їзду № 14 Малинівка мала примикати сполучна гілка до станції Золотий Колодязь (проектована станція Токмацької залізниці у версті на північ від вже існуючої станції Мерцалове). Можна, із певними припущеннями, стверджувати, що даний проект було реалізовано в 1957-1962 роках, коли будувався хід Дубове - Добропілля - Мерцалове, що зв'язав найкоротшим шляхом два залізничних вузли - Лозову і Красноармійськ (Покровськ).
У вказівнику пасажирських сполучень (офіційному виданні Міністерства шляхів сполучення для широкого кола читачів) за 1911 рік роздільний пункт Дубове вказано роз'їздом, а не станцією. У 1911 році по Дубовому зупинялися 4 пари потягів Харків – Ростов: 3 пари пасажирських (№№ 4 р з вагонами Катеринослав – Луганськ, 10р з вагонами Харків – Маріуполь і 12р з вагонами Полтава – Ростов) і 1 пара товаро-пасажирських. Тільки швидкий потяг (№ 8р) проходив Дубове без зупинки [14, с. 209 т. 208].
Найбільш правдивою є версія про те, що в 1908 році назву роз’їзду № 14 Малинівка було замінено на роз’їзд № 14 Дубове, але документів та письмових джерел із даним перейменуванням досі не знайдено. Більш того, обидві назви роздільного пункту, - «Малинівка» і «Дубове», - різними відомствами використовувалися паралельно одне одному. Так, на карті Харківської губернії (1890 рік) на місці сучасної станції вказаний роздільний пункт Дубове [15]. У записці до археологічної карти Харківської губернії (1906 рік) вказано роз’їзд Малинівка [16, c. 54]. Станцію (!) Малинівка вказано у статистичній карті Артемівського округу (1928 рік) [17]. У довіднику "Залізничні станції та річні пристані на території УРСР на 1 березня 1927 р." (джерело не по лінії Наркомату шляхів сполучення") роздільний пункт Дубове також вказаний саме як станція Донецьких залізниць на території "Озюмського району Озюмської округи" [18, c. 19]. Отже, різночитання у джерелах інформації все ж таки зустрічаються.
Роз'їзд Малинівка на німецькій триверстівці 1914-1918 років. Джерело
Станція (!) Малинівка на карті Артемівського округу, 1928 рік. Джерело
В Харківському календарі в ці роки роз’їзд № 14 вказаний як діючий. Так, в 1903-1905 роках начальником роздільного пункту «Роз’їзд № 14» був міщанин Пилипчук Д.С., в 1906-1907 роках – селянин Мєдвєдєв М.Я., в 1908 році наглядачем роз’їзду був почесний громадянин Загурський Г.Є. [19, с. 85; 20, с. 48; 21, с. 49]. Більш вірогідним є припущення про те, що на початку 90-х років полустанція Малинівка була переведена в категорію роз’їздів, і їй було присвоєно назву «Роз’їзд № 14». У згаданих вище «Вказівниках пасажирських сполучень», а також у списку станцій за 1897 рік і «Харківському календарі» за 1893 рік, сучасна станція Дубове має саме таку назву [22, с. 287; 23, с. 18].
У «Загальному календарі» за 1915 рік [24, с. 288] також числиться роз'їзд Дубове. Такий самий статус роздільного пункту Дубове вказано у відповідній таблиці офіційних вказівників пасажирських сполучень за 1913, 1916, 1917, і навіть 1922-23 і 1925 роки. До речі, в 20-х роках минулого століття по Дубовому зупинявся один-єдиний пасажирсько-товарний поїзд. Приміські поїзди, які зараз тільки і зупиняються по Дубовому, зі Слов'янська ходили лише до Барвінкове – Гаврилівки, а з Лозової – лише в до Панютиного [25, т. 45б, 526; 26, с. 105 т. 41І, с. 192 т. 526].
В «Довіднику для залізничних статистичних відділів» за 1913 рік вказано роз'їзд Дубово, але інформації про перейменування його (тим більше дати перейменування) немає [27, с. 32]. На роз’їзді не пізніше 1909/1910 року була відкрита квиткова каса [12, с. 112]. З 1898 року на роз’їзді було обладнане водопостачання, для чого було проведене відчуження землі поміщика Іванова (в 3,5 км від станції Дубове на правому схилі «балки Торець», - витоки Сухого Торця, - розташоване село Іванівка) [28, спр. 192].
Станом на 1925 рік Дубове числиться вже закритим роз’їздом [29, с. 40-41]. Але по тому роз'їзді проживали люди. Станом на 1927 рік, на хуторі Малинівка проживало 192 особи, по роз'їзді Дубове - 19 осіб; дворів було, відповідно, 35 і 6. На хуторі працював паровий млин, і тут же були організовані курси лікнепу. В залізничних будках №№ 876, 877, 878, 878-а, 878-б проживали 36 чоловік [30, с. 31-34]. В другій половині 30-х років минулого століття в Малинівці було 62 двори, що в 1,5 рази більше, ніж в 1927 році [31].
Закритий роз'їзд Дубове на схемі 1925 року. Надіслав А.В.Уланов
Не до кінця розкритим є питання про присвоєння роз’їзду № 14 назви саме «Дубове», адже балка Дубова, струмок якої впадає в річку Сухий Торець, знаходиться на значному віддаленні від роздільного пункту [3]. Саме по тій балці знаходиться село Дубове Близнюківського району Харківської області. Згідно із Вікіпедією, село Дубове, що знаходиться в 7 км від станції, було засноване в 1956 році. Але село Дубове при балці Сухий Торець (23 двори) вказане на карті Генштабу РСЧА (склейка 1937-1942 років), то ж цілком можливо, що воно було також засноване на початку ХХ століття. Інформація в російській Вікіпедії про те, що в околицях Дубового немає дубів, не виключає їх наявності в далекому минулому. Зараз усі балки і лісосмуги засаджені акацією і маслиною вузьколистою, які в наших краях неможна висаджувати в таких обсягах [31; 32; 33].
Дубовий яр на плані генерального межування Павлоградського повіту 30-х років XIX століття. Джерело
Село Малинівка і балка Дубова на карті Шуберта, 1875 рік. Джерело
Село Малинівка, станція Дубове і село Дубове - на склейці Генштабу 1937-1942 років. Село Дубове в Дубовій балці існувало принаймні за чверть століття до "офіційної" дати заснування. Джерело
Є припущення, що назва роздільного пункту «Дубове» почала використовуватися в неофіційних джерелах задовго до присвоєння на початку ХХ століття (відома карта Харківської губерніх 90-х років XIX століття, де позначено роздільний пункт Дубове). А причиною присвоєння роз'їзду № 14 назви «Дубове», орієнтовно, в 1908 році, може бути об'єднання в 1907 році Курсько-Харківсько-Севастопольської та Харково-Миколаївської залізниць в єдине підприємство - Південні залізниці. На кожній із залізниць був власний роз'їзд № 14, і їх треба було якось розрізняти.
Карта 1890 (???) року. Вказаний роздільний пункт Дубове. Джерело
І безпосередньо перед початком Радянсько-Німецької війни (в 1940 році), і в роки німецької окупації східної частини України (1942 рік) по станції Дубове зупинялася 1 пара пасажирських потягів на добу [34, с. 390-391 т. 526; 35, p. 24-25 t. 17]. Після відступу німецьких військ зі східної України пасажирських потягів на напрямі Харків – Дубове практично не було – в 1944 році з Харкова до Лозової ходив один вантажний потяг на добу (із причепленням пасажирських або пристосованих вантажних вагонів), звідки теж товарняком приходилося добиратися до Дубового. Але і той потяг часто не призначали [36]. Збільшення кількості пар потягів (в основному – приміських), що зупинялися по станції Дубове, розпочалося в 50-ті – 60-ті роки минулого століття. Перші приміські потяги на Мерцалове пішли в 1962-63 роках [37, с. 397 т. 303].
Отже, за часи існування роздільного пункту на території сучасної станції Дубове, останній мав статуси полустанції та технічного роз’їзду. Присвоєння Дубовому категорії станції пов’язано із проектуванням і початком будівництва залізниці Дубове – Мерцалове у 50-х роках ХХ століття.
Ми навмисно опускаємо історію будівництва залізниці Дубове - Мерцалове, оскільки даному питанню присвячена більшість публікацій блогу. Втім, саме із ним пов'язане переведення роз'їзду Дубове в категорію станцій. У 70-х - 80-х роках ХХ століття в селі Малинівка проживали 220 чоловік [38]. Приросту населення в селі сприяли відкриття в Малинівці повноцінної станції Дубове після Другої Світової війни, а також налагодження регулярного сполучення приміських поїздів на Близнюки, Лозову, Харків, Гаврилівку, Язикове, Гусарівку, Слов'янськ, Краматорськ (до 2014 року - до Горлівки, у 1962-2009 роках - також на Мерцалове, Красномрійськ).
В радянські часи біля села Малинівка по балках системи річки Сухий Торець було зроблено загату, - станція Дубове здавна відома як місце любительської рибалки [39].
Станом на 2001 рік, в Малинівці проживали 276 жителів. В селі функціонує молочно-товарна ферма [38]. В 2005-2006 році в селі Малинівка було відкрито Храм Сергія Радонезького, для чого було віддано будівлю місцевого клубу [40]. Діти села Малинівка їздять шкільним автобусом до шкіл у селах Пригоже й Гаврилівка [41]. Хотілося б закінчити розповідь на оптимістичній ноті, але така з'явиться у автора блогу лише після відновлення курсування приміських (місцевих) потягів між Покровськом і Дубовим.
Перелік посилань
Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года / Ред.: Н.Штиглиц. – СПб., 1869.
Генеральный уездный план Харьковской губернии Изюмского уезда. Часть 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://freemap.com.ua/maps/pgm/harkovskaya/ izumskiy.rar.
Это место: Трёхверстовка Шуберта онлайн и в цвете / Лист 25-15 Александровка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/25/map/25-15-1.png.
Самойлов И. Справочная книжка для Харьковской епархии. – Х., 1904. – 471 с.
Отдельные главы книги «А так зарождалась наша магистраль». – 1969-1970 г.г. – С правками К.Клименко и В.Мартыненко // Государственный архив Донецкой области, фонд № Р-6806., опись № 1, дело № 20.
Скорино И.А. Указатель русских железных дорог. – [СПб.], 1887.
Архангельский А.С., Архангельский В.А. Железнодорожные станции СССР / В 2-х томах. – Т. I. – М., 1981.
Харьковский календарь на 1884 год. – Под ред. П.С.Ефименко. – Х., 1883. – [721 с.].
Указатель железнодорожных, пароходных и иных пассажирских сообщений. Зимнее движение 1894-1895 г. – СПб., 1894.
Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1897 г. – СПб., 1897.
Табурно И.П. Пояснительная записка к сооружению Рудничная-Лозовской железной дороги. – СПб., 1902.
Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги. – СПб., 1910.
Коммерческая записка о проектируемой линии Цареконстантиновка – Гришино – Краматорская. – Пг., 1916.
Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1911-12 г. – СПб., 1911.
Старинные карты:_nocturne [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ic.pics. livejournal.com/__nocturne/4385313/18251/18251_original.jpg.
Багалей Д.И. Археологическая карта Харьковской губернии с объяснительным текстом. – М., 1906. – 92 с.
Шахты и рудники Донбасса: Карта Артёмовского округа (1928) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tw1npeaks.blogspot.com/2017/01/karta-artemovskogo-okruga-1928.html.
Залізничні станції та річні пристані на території УРСР на 1 березня 1927 р. - ., 1927. - 26 с.
Адрес-календарь / Харьковский календарь на 1904 год. – Под ред. М.И.Плещеева. – Х., [1904]. – [729 с.].
Адрес-календарь / Харьковский календарь на 1906 год. – Х., 1906. – [756 с.].
Адрес-календарь / Харьковский календарь на 1908 год. – Х., 1908. – [400 с.].
Харьковский календарь на 1893 год : В двух книгах. – Х., 1893. – [798 с.].
Полный список станций всех Российских железных дорог. – СПб., 1897. – 87 с.
Всеобщий календарь на 1915 год. – Пг., 1915.
Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1922-23 г. – М., 1922.
Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1925 г. / Ред.: С.Е.Брюль – М., 1925.
Справочник для железнодорожных статистических отделов. – СПб., 1913.
Опись дел архива Государственного Совета / Том ХХ: Дела Государственного Совета с 1895 года по 1899 год. – Пг., 1914. – 510 с.
Административное деление Донецких железных дорог на 1 октября 1925 г. – Х., 1925. – 97 с.
Довідник Ізюмщини. - Ізюм, 1927. - 111 с.
Карта решения командующих 57, 37 и 12 А на наступление // ЦАМО, фонд 251, опись 646, дело 211, документ 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pamyat-naroda.ru/documents/ view/?id=101034045&backurl=q%5CСхема%20№%2010%20наступательной%20операции%2057%20армии%20и%2037%20армии%20.
Дубове (Близнюківський район). - Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Дубове_ (Близнюківський_район).
Дубовое (Харьковская область) - Википедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Дубовое_(Харьковская_область).
Официальный указатель железнодорожных, водных и других пассажирских сообщений на 1940 г. / Отв. ред.: М.Кречетников. – М., 1940.
Taschenfahrplan für die östliche Ukraine nebst AnschiuBstrecken und den wichtigsten Fernverbindungen. Ausgable August 1942. – Nachdr.-Mainz. – 1942-1980. – 31 c.
Історія – Гаврилівський навчально-виховний комплекс Барвінківської районної ради [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gavrylivka-barv.edu.kh.ua/informaciya_pro_ zaklad/istoriya/.
Указатель железнодорожных пассажирских сообщений с 26 мая 1963 года. – М., 1963. – 739 с.
КАРТА ГЕНШТАБА. КВАДРАТ М-37-110 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://freemap.com.ua/maps/genshtab/m-37-110.jpg.
Малинівка (Барвінківський район) - Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Малинівка_(Барвінківський_район).
Храм Святого Сергия Радонежского, с. Малиновка - Изюмская епархия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izum.church.ua/ru/barvenkovskij-okrug/xram-svyatogo-sergiya-radonezhskogo/
Барвенковский район - сайты школ и других учебных заведений [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.schoolchampion.in.ua/ru/uchastniki_proekta/kharkovskaya_oblast/barvenkovskiy_rayon/
© Белицький П.В. і автори матеріалів
Передрукування тексту без посилання на блог "Рудниково-Лозівська залізниця", його автора і авторів матеріалів не є прийнятним!