Роз’їзд Проїжджий було передбачено проектом Рудникової залізниці на лінії Гришине (Покровськ) – Лозова в 1912 році. Походження проектної назви роздільного пункту пов’язане, на наш погляд, із «великою проїжджою дорогою», - так в першій половині ХХ століття називали ґрунтовку Гришине – Барвінкове – Ізюм – Куп’янськ – Єлєц – Новосиль. В районі на північ від Гришиного дана ґрунтовка роздвоювалася – одна дорого йшла на село Добропілля, Олександрівку, друга – на село Криворіжжя, Олександрівку. В документах XIX століття цей напрям вказаний як «велика Харківська чумацька дорога», «велика Чумацька дорога в Харківську і Великоросійські губернії». Імовірно, по проектованому роз’їзді передбачалося навантаження вугілля з кустарних шахт села Гришине, Богодарівки (сучасне Водянське) і села Добропілля. Щодо доставки вугілля на роз’їзд – за вказаних темпів видобутку міг існувати лише один її варіант – гужем.
В районі проектованого роз’їзду знаходилося невелике вугільне родовище. В казенному селі Гришине кам’яне вугілля знайшли шляхом риття колодязю біля церкви. Інженер, геолог В.А.Домгер приписує відкриття вугільних пластів у селі якомусь собі Фєльштейну (можливо, мова йде про В.Н.Файнштейна). Підприємливий першовідкривач одразу ж заорендував відкрите родовище у громади села на 60 років, маючі намір розробляти його із відкриттям Катерининської залізниці (Синельникове – Ясинувата, будувалася в 1881-1884 роках). Зайві подробиці про вугільний пласт у Гришиному, звісно, не розголошували, але чутки про вугленосність села все ж таки поповзли.
У 1887 році геологічну розвідку на землях села Гришине вів інженер Глібов, який знайшов два придатні для розробки пласти вугілля в долині річки Гришинка, на північний захід від села (район сучасних Василівки і Мирного Добропільського району). На північ від села Гришине (район сучасної Новоолександрівки Добропільського району) пласт вугілля потужністю в 5 вершків знайшов землевласник К.І.Роговський. Пізніше їм було знайдено ще 2 вугільні пласти. Орієнтовно, в середині 90-х років XIX століття на Гришинській землі в районі південніше Василівки було відкрито три кустарні шахти, які працювали недовго і були закриті. Так, станом на 1896 рік, у Гришинській волості працювала 1 шахта (30 чоловік), і на ній було видобуто 280 тис. пудів вугілля. Вугілля продавалося на місці за 8 коп. за пуд.
Фрагмент плану Гришинського вугленосного району (1900 рік) із позначенням місць, де було вперше знайдене кам’яне вугілля, і де інженер Глібов знайшов придатні для розробки пласти
Послідовна розконсервація закритих шахт Гришиного розпочалася з 1915 року.У 20-х роках минулого століття в долині річки Гришинка, навпроти хутора Леніна (зараз село Мирне) була відкрита і шахта № 3 «Гришине», яка продержалася в робочому стані найдовше серед згаданих вище копанок. Після Другої Світової війни цій шахті присвоїли номер 49. Тут працювали жителі села Гришине і прилеглих сіл Добропільського району. Шахта підпорядковувалася «Курахіввугіллю», потім – шахті № 19 ім.Т.Г.Шевченка. Вугілля йшло на господарства Добропільського і Межівського районів. Гірничі роботи велися до 1959 року. Залишки відвалів породи шахти № 3 (49) «Гришине» збереглися досі.