Проектована станція Щурове (Сонцове) мала знаходитися в районі села Сонцівка (колишнє Красне) Покровського району Донецької області. Перше найменування станції походить від назви балки в районі Сонцівки (системи річки Солона), дублююча – від назви маєтку поміщика Д.Д.Сонцова. Станція поблизу вказаного маєтку була передбачена низкою проектів залізниць у колишньому Гришинському вугленосному районі.
Сонцівка, річка Солона і балка Щурова на карті Ф.Ф.Шуберта . Джерело
Перші відомості про наявність кам’яного вугілля в Сонцівці датовані 1850 роком. Наприкінці XIX століття тут була перспективна вугленосна площа – «Сонцівська дача». Вона і є першопричиною появи проекту залізниці із роздільним пунктом у Сонцівці. Згідно із проектом 1899 року, який було складено в управлінні Катерининської залізниці, станція Щурове передбачалася у випадку проходження траси залізниці в напрямі Роя – Гришине (Покровськ). Крім того, не виключалося обладнання залізничної станції в Сонцівці при спрямуванні траси від Рої до посту Журавка (блок-пост № 10, що на ділянці Гродівка – Желанна).
Фрагмент записки М.С.Авдакова щодо варіанту трасування залізниці Роя - Щурове - Гришине
Син управляючого маєтком у Сонцівці, згодом – відомий радянський композитор С.С.Прокоф’єв, у своїх спогадах писав: «Одного разу восени... в Сонцовку приїхали інженери і повідомили, що вони послані виробляти дослідження з проведення залізниці. Це обіцяло змінити обличчя нашої глушини. Стався переполох, полетіла телеграма від бабусі до батька й інша від батька до Сонцова. Прийшов наказ запропонувати дослідникам стіл і будинок і всіляку ласку. Сонцов погоджувався віддати задарма землю, за умови, щоб станція припала поблизу.
Інженери поїхали, потім повернулися навесні і прожили досить довго, виробляючи дослідження в околицях... Що стосується дороги через Сонцовку, то інженери за чаркою зубрівки пропонували назвати станцію ім'ям батька (тобто, «Прокоф’єве». - прим.), посилаючись на те, що ім'ям Сонцова вже названа станція інша, під Курськом... Але далі справа почала глухнути». Причинами згортання проекту залізничної станції в Сонцівці були економічні негаразди в державі, а також відсутність перспектив промислового вуглевидобутку у вказаному маєтку.
В 1912-1913 роках залізнична станція в районі Сонцівки передбачалася проектом правління Північно-Донецької залізниці. Проект являв собою розгалужену систему залізничних ліній і гілок через Гришинський вугленосний район, в південній частині якого мали спорудити залізницю Гришине – Курахівка – Рутченкове і «виделку» на Волноваху. Через маєток Сонцова мала пройти колія саме на Волноваху. Навесні 1913 року результатом засідання Комісії з нових залізниць за участю представників промисловості та земств стало рішення трасувати основну колію цієї системи в напрямі Гришине – Сонцівка – Курахівка – Рутченкове. Тобто, у Сонцівки були шанси стати вузловою станцією. Концесію на будівництво нових залізниць у Гришинському вугленосному районі вирішили надати акціонерному товариству Північно-Донецької залізниці.
Текст доповіді Л.І.Лутугіна за проектом правління акціонерного товариства Північно-Донецької залізниці лінії Краматорська - Гришине - Рутченкове із "виделкою" на Волноваху, де згадується станція Соннове
Але Міністерство шляхів сполучення швидко домоглося анулювання цієї концесії, справедливо побоюючись конкуренції казенним залізницям з боку приватної залізниці. За остаточно затвердженим проектом лінії Рутченкове – Гришине і Північних Гришинських колій, залізниця проходила на достатньому віддаленні від Сонцівки, і в маєтку Сонцова не передбачалося тупикових промислових колій.