За різними проектами кінця XIX – початку ХХ століть цей роздільний пункт називався по-різному: Іллінка, Рузський, Коханівка. Останні дві назви пов’язані із прізвищами місцевих землевласників. Після будівництва у 1914-1918 роках залізниці Рутченкове – Гришине й тупикової гілки від «лінії» до Іллінки, за відповідним роздільним пунктом закріпилася назва «Коханівка». У 1911-1914 і 1921-1924 роках дебатувалося питання облаштування виходу від Іллінки до станції Роя через пост Вовча шляхом облаштування колії між постом та Іллінкою. Станом на 1917 рік станція Коханівка мала 7 колій, з них – 2 тупики. В подальшому передбачалося обладнання 2 колій (з них – 1 тупика) і подовження одного тупика. Окрім цього, тут мали бути пасажирська будівля, перон, крита й відкрита товарні платформи, пакгауз, вагонні ваги, орендні ділянки під склади. До Іллінки тяжіли Костянтинівський рудник К.С.Пенякова, Володимирівський та Олександро-Михайлівський рудники В.М.Геккера, Іллінський рудник М.М.Чечика, Ольгинкутський «міщанський» рудник Я.Ш.Прахія, Ольгинкутський «селянський» рудник Ф.Д.Грицая, Анненська копальня К.Ф.Лефтерова, Єремєєвська копальня Л.Х.Когана, Успенська копальня С.Ф.Ківатицького й Н.Д.Кругляка, Зиновіївський рудник. Не дивлячись на те, що частина рудників, розташованих на південь від станції, відправляло вугілля до станції Роя, вантажопотік вугілля від Коханівки мав бути досить великий. Втім, у листопаді 1918 року, коли залізничне будівництво через загострення збройного конфлікту перервалося, облаштування станції Коханівка так і не завершилося. Збройне протистояння обернуло ефект від залізниці практично в нуль. В 1923-1924 господарчому році станція Коханівка відправила 2,13 тис. т вугілля. При станції діяли рудник № 23 (колишній Олександро-Михайлівський В.М.Геккера), шахти Альошина, Грицая, Журавльова, Кияшка, Лаппа (2 шахти), Логвиненка, Мороза, Попова, Притули, Ременникова, Родіонова, Сидорова, Чепчикова, Чумакова. Усі дрібні шахти були здані в оренду. Втім, після 1924 року вантажообіг станції Коханівка різко падає до нуля. Останній сплеск вуглевидобутку в Іллінці доводиться на 1943-1945 – 50-ті роки ХХ століття (відомі шахти № 1 «Іллінка», № 3-1 «біс», «Ударник», №№ 45, 47, 179, які закрилися до 60-х років ХХ століття), але станції Коханівка в той час вже не було. Пасажирські потяги від Коханівки за весь час її існування також не пішли.
