За часи існування залізничного руху лінією Рутченкове – Покровськ зупинка Гострий була роз’їздом, станцією, а на початку XXI століття стала звичайнісіньким зупинним пунктом приміських дизель-потягів. Втім, за думкою автора, станція Гострий мала би стати об’єктом туристичної інфраструктури і навіть туристичного бізнесу. Мабуть, цьому завадили бойові дії, які мають місце в регіоні, починаючі з 2014 року. Саме на цій станції у 80-х роках знімали окремі сюжети художнього фільму «Дзеркало для героя», де добре показані вугільна промисловість і побут шахтарів Донбасу перших післявоєнних п’ятирічок. Поруч знаходятья як закриті, так і діючі шахти Курахівської групи, терикони яких поруч із природнім рельєфом місцевості у долинах річок Вовча та Лозова створюють той неповторний ландшафт, на який одразу ж зверне увагу, і яким буде приємно здивований гість Західного Донбасу. Походження назви станції місцеві краєзнавці пояснюють наступним чином. В 1911-1914 роках дебатувалося питання траси залізниці в напрямі Рутченкове – Гришине або Рутченкове – Гродівка. Згідно із клопотаннями 1911 року, керівництво Катерининської залізнці та Рада З’їзду гірничопромисловців півдня Росії пропонувало будівництво залізниці в напрямі Рутченкове – Курахівка – Гродівка, тобто в обхід місцевості, де зараз знаходиться закрита стація Гострий. Проектом Рудникової залізниці 1912 року передбачалося будівництво залізниці в напрямі Рутченкове – Курахівка – Гришине, - знову в обхід сучасного Гострого. Попередні дослідження за проектом лінії Рутченкове – Гришине Катерининської залізниці не відповідали однозначно, за яким напрямом пройде залізниця: Максимилянівка (Красногорівка) – Роя – Вовча (зупинка 37 км) чи Максимилянівка – Курахівка. Земле- і шахтовласники В.І. та К.І. Карпови приклали немало зусиль, щоб довести доцільність проходження магістральної залізниці через сучасні Гострий, Рою із обслуговуванням Курахівки окремою тупиковою гілкою. Дискусія з цього питання була палкою, гострою, - звідси, начебто, і бере свою назву нині закрита станція Гострий. Офіційною причиною трасування залізниці Рутченкове – Гришине через Гострий, Рою були міркування із організації водопостачання паровозів по станції Роя. Будівництво залізниці розпочалося в 1914 році, сам роздільний пункт було відкрито в 1915 році. Станом на 1917 рік роз’їзд Гострий мав 6 колій, з них – 2 тупики. По роз’їзді було обладнано криту й відкриту товарні платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади вантажів, пасажирську будівлю, перон і проміжну пасажирські платформи. Зі станційних працівників у 1917 році був лише начальник станції. Але курсування пасажирського потягу № 22/21 Гришине – Рутченкове – Гришине було вже налагоджене. В найближчому майбутньому передбачалося додатково обладнати 2 колії (в тому числі 1 тупик), встановити вагонні ваги і збудувати приватну залізничну під’їзну колію в напрямі гирла річки Лозова. Справа в тому, що при роз’їзді, станом на 1916 рік, числилися Костянтинівсько-Карпівські копальні К.І.Карпова, - можна сказати, «батька станції Гострий». Видобувна здатність цих копалень (1 шахта) у 1915-1916 роках оцінювалася в 0,5-1 млн. пудів вугілля на рік, хоча вуглевидобуток у 1915 році не досяг і 150 тис. пудів. Але на шахті вже працював водовідлив із електроприводом. То ж перспектива організації до 1917 року навантаження вугілля по Гострому була. Втім, даних про вантажні операції по Гострому саме із вугіллям ані до революції, ані після, - не знайдені. Після збройного протистояння в Донбасі у 1918-1921 роках, станція Гострий виконувала роль технічного роз’їзду без будь-якого навантаження вантажів. У 1921 році тут було дві будівлі, одна з яких – станційна, і два чоловіки в штаті (начальник станцій та сторож). Пізніше, коли відродили пасажирське сполучення на лінії Рутченкове – Гришине, у вокзальній будівлі облаштувався ще й касир. В 1924 році пасажирсько-товарний потяг № 22/21 Гришине – Юзівка/Сталіне (Донецьк) курсував тричі на тиждень, але по Гострому графікових зупинок цього складу не було. Лише в 1936 році організували регулярні зупинки вже щоденного поштового потягу Постишеве (Покровськ) – Макіївка по роз’їзді Гострий. Пасажирський рух тут тривав і після закриття й демонтажу колійного розвитку станції – до самого 2014 року. «Зірковий час» роз’їзду Гострий настав у 1955-1956 році, коли поруч із роз’їздом будували шахти № 1-2 «Гострий» («Гострівська») і «Гнилушанська». Так роз’їзд став станцією. «Гнилушанську» шахту досить швидко затопили, і на її місці облаштували виправну колонію, і під’їзна колія до цього «закладу» існувала до самого 2007 року. Щодо шахти № 1-2, в 1963 році її приєднали до шахти № 38/10 «Курахівка», утворивши підприємство «Шахтоуправління № 10», а в 1988 році – закрили. Але це – вже зовсім інша історія…
Прослідуємо зупинку Гострий на дизель-потязі. 2011 рік