Роз’їзд 6 км (або № 6) – колишня зупинка приміських потягів у сполученні Красноармійське (Покровськ) – Добропілля і Красноармійське – Дубове поблизу Запорізького хутора з’явилася після Другої Світової війни. В залізничних атласах даний роз’їзд вказувався на схемах Донецької залізниці, починаючі з середини 50-х років минулого століття. Відправлення пасажирів з роз’їзду 6 км було таким: у 1964 році – 1155 чоловік, у 1965 році – 68 чоловік, у 1971 році – 50 чоловік, у 1972 році – 475 чоловік, у 1973 році – 2 чоловіки.
Наприкінці 70-х років минулого століття пасажирської платформи і зупинки пасажирських потягів на роз’їзді 6 км вже не було, хоча на схемах залізниць він іноді фігурував до кінця минулого століття. За чутками, вночі могли навіть зупинити потяг «на вимогу пасажира»…
До війни на тому місці був тупик, який імовірно обслуговував сільгосппідприємства і дрібні копальні в даній місцевості. Отже, й роз'їзд тоді також мав бути. За переказами старожилів міста Мирноград (передав краєзнавець С.П.Луковенко), у жовтні 1941 року радянська влада не встигла організувати евакуацію ешелону з хлібом, який стояв саме в цьому тупику. Після відступу Червоної армії з району Красноармійського, радянська авіація бомбардувала цей ешелон, і після того, як пожежу загасили, німці, начебто, роздавали місцевим мешканцям горіле зерно.
Важко було з'ясувати, що саме за тупик існував до війни в районі сучасної відомчої станції Нова. Згаданий вище С.П.Луковенко стверджував, що то був непротяжний тупик, який ледь відхилявся від основної колії Красноармійське - Добропілля. Для вирішення питання був конче потрібен бодай будь-який документ, який би згадував цей тупик. Допомогла стара рисована карта Постишевського (Покровського) району 1937-1938 років, яка зберігається в експозиції Покровського історичного музею (див. фото). На ній вказано досить протяжний тупик аж до північно-східної околиці хутора Світле.
Фрагмент карти Постишевського району (1937-1938 роки) із тупиком , про який і йде мова
Серед жителів міста Мирноград (колишній Димитров) цей район неофіційно називається "Військвід" (рос. - "Военвед"), оскільки там існували дрібні вуглекопальні із однойменною загальною назвою. До II Світової війни, і після, багато господарчих і відомчих організацій мали власні кустарні й напівкустарні шахти. Три таких шахти на території північної частини Мирнограда належали військовому відомству (звідти і скорочена назва). Залишки породних відвалів двох шахт зберіглися донині. За даними С.П.Луковенко, шахта № 51-біс "Військвід" розробляла пласт n64. Шахта № 361 "Військвід" розробляла пласти n11 і n4.
Тепер за наявною інформацією все стає на свої місця. Дійсно, до війни в районі сучасної станції Нова існував досить протяжний тупик (Військвіду), в якому запросто міг розміститися ешелон із продовольством. Зараз цей тупик частково використовується під під'їзну колію шахти "Капітальна" (колишня ім.О.Стаханова). Ближче до залишків старих шахт він, скоріш за все, демонтований. До речі, один із териконів шахт "Військвіду" розташований поблизу великого терикону шахти "Новатор" в колючих низькорослих деревах і кущах, і до нього досить важко підступитися. Сфотографувати його також було непросто...
Брак інформації про даний об'єкт залізничної інфраструктури регіону пояснюється двома причинами: а) період історії регіону, який представлений малою кількістю документальної інформації (архіви 20-х - 30-х років знищувалися і радянською владою, і німцями), і б) обслуговування колією об'єктів військового відомства, яке з об'єктивних причин рідко коли відрізнялося прозорістю.
Залишки відвалів породи шахт Військвіду