«У 80-х роках XIX століття якийсь селянин в Чунишиному рив погріб, і натрапив на пласт вугілля потужністю 0,72 метри. Пізніше цей пласт розробляли підприємці Кравцов і Шнуренко». Приблизно так, із невеличкими варіаціями, описують краєзнавці Покровського району початок кустарного вуглевидобутку в районі села Зелене (Чунишине). Наприклад, той самий селянин, в тому ж самому Чунишиному, міг рити не погріб, а артезіанський колодязь. Але це вже дрібниці. Головне те, що Кравцова і Шнуренка в них подають як першовідкривачів родовища, вуглепромисловців-кустарів із села Зелене.
Шахти Преображенського рудника Файнштейна, що розробляють "Бахіревський" пласт, а також шахти Шнуренка, що розробляють "Чунихінські" пласти, на схемі 1899 року
Фокус полягає в тому, що один із вказаних підприємців, Я.Л.Шнуренко, мав свої невеличкі вуглекопальні уздовж досить протяжної ділянки долини річки Солона та її притоків – від Чунишиного до Удачної. На відміну від Х.-Є.А.Кравцова, який «на правах землевласника» розробляв вугільні надра виключно в Зеленому.
Ім’я підприємця Я.Л.Шнуренка з’являється в дореволюційних довідниках і статистичних звітах наприкінці 90-х років XIX століття. Том I довідника «Вся Росія» (1899 рік) вказує на «рудник Шуренка» (с. 461-462), імовірно маючі на увазі Шнуренка. Але не факт, що цей рудник знаходився в Чунишиному. Справа в тому, що згідно із даними «Збірки статистичних відомостей про гірничозаводську промисловість Росії в 1899 заводському році» (с. 360), підприємець Шнуренко володів 2 шахтами… Преображенського рудника. Рудник знаходився на Лисій горі, в районі сучасного смт Шевченко. На шахтах Шнуренка працювали 45 робітників, які у 1989-1899 господарчому році забезпечили видачу на-гора 421 тисячі пудів вугілля. Вугілля розпродавалося на місці за 4,5 коп. за пуд, що свідчить про невелику глибину розробки і кустарний характер вуглевидобутку.
Отже, Я.Л.Шнуренко, який разом з І.А.Золотарьовим купував у 1903 році кустарні шахти Лисої гори у тамтешньої громади, був прекрасно ознайомлений із даним районом, і не з чуток знав, де «копати», щоб отримати у найкоротший термін якомога більше вугілля.
В цьому ж виданні вказується й 6 шахт Преображенського рудника В.Н.Файнштейна (в 90-х роках – в оренді у К.С.Кернера), який у 1899 році забезпечив близько 80 % відвантаження вугілля по станції Гришине, і проіснував (із різною «дислокацією» шахт) до 1912 року. У 1907 році В.Н.Файнштейн викупив «Лисогорівські» кустарні шахти у Я.Л.Шнуренка й І.А.Золотарьова, щоб закласти тут більш потужні шахти №№ 4 і 5. Щодо «другого» Преображенського рудника, починаючі з 1900 року їм володіють Г.М.Фріц і М.Є.Кауфман, і його «сліди» обриваються в 1910 році.
В кінці 90-х років XIX століття було закладено рудник Я.Л.Шнуренка й на західній околиці сільця Зелене, з 1 січня 1900 було отримано дозвіл на видобуток, і до 1901 року почалася розробка родовища зазначеним вище підприємцем. Але Шнуренко був далеко не перший, хто розпочав тут видобувати вугілля: у 1887-1888 році в Зеленому працювала дрібна шахта старих землевласників – нащадків С.П.Євецького. Я.Л.Шнуренко в Зеленому затримався не надовго: максимум на 2 роки. Що стосується Х.-Є.А.Кравцова, його Абрамівський рудник на південно-східній околиці села Зелене було закладено разом із рудником Шнуренка – у 1900 році, і проіснував аж до 1912 року. Але нічного спільного із попереднім підприємством і його господарем той рудник не мав.
Шахти Я.Л.Шнуренка розробляли пласт h24 «Чуніхінської» свити С23. На лівому березі Солоненької в районі Зеленого працювала шахта Шнуренка і Дубинського глибиною 82 метри. І таких шахт було, щонайменше, три. За даними І.П.Табурно, за сприятливих умов видобуток вугілля на руднику міг досягти позначки 3 млн. пудів на рік. Втім, реальні показники роботи були куди більш скромними: у 1900-1901 господарчому році рудник Шнуренка навантажив по станції Гришине 41 вагон вугілля, по 600 пудів кожний.
У 1902-1903 роках підприємець Я.Л.Шнуренко розробляє вугілля в долині Солоної (де саме – невідомо) разом із І.А.Інжечеком, видобувна здатність копальні – 1 млн. тон на рік.
На схід від німецької колонії Олександрівка, побудованої на місці хутора Іваньковці, в балці Шумилова, в працювали 3 старі вертикальні шахти глибиною від 10 до 30 метрів. З 1913 року вони експлуатувалися Венгеровським і Шнуренком. Це район нинішнього села Новоолександрівка Покровського району. Згідно із документами радянського періоду, шахти Шнуренка в долині річки Солона розробляли пласт d21 свити С14 (синоніміка О.О.Гапєєва). У 1915 році Я.Л.Шнуренко пройшов нові розвідувальні шахти. Де саме – також невідомо. Більш того, це остання згадка про підприємця в дореволюційних джерелах.
Що саме сталося зі Шнуренком у вирі подій 1917-1921 років – також «таємниця за сімома печатками», але відомо, що він тісно співпрацював із геологом О.О.Гапєєвим, який склав докладний опис «західної околиці Донецького басейну», - тобто, Гришинського вугленосного району. Ім’я Я.Л.Шнуренка згадується в ньому досить часто. Отже, він – один із тих, хто творив нашу історію, - нехай лише «на ділянці від Чунишиного до Удачної»…
На главную