Розклад руху приміських потягів за 1964 рік: вказані станції Золоті Пруди і Вітерець. Скан-копію документу надав А.Уланов
Зупинка 26 км в межах райцентру Олександрівка була збудована у 1964-1965 роках. Від інших зупинних пунктів напряму Покровськ – Дубове її відрізняє наявність пасажирського павільйону («очікувалки» - «ожидалки»). Поруч із платформою – аварійний шляхопровід через залізницю. Статистика відправлення пасажирів від зупинного пункту 26 км у перші роки його існування (за кількістю проданих квитків) наступна: 1969 рік – 1,0 тис., 1970 рік – 0,6 тис., 1971 рік – 1,7 тис., 1972 рік – 1,3 тис. чоловік.
Станція Золоті Пруди. Залізнична станція в 2 км від районного центру Олександрівка Донецької області. За проектом акціонерного товариства Токмацької залізниці (1916 рік) називалася за дублюючим найменуванням села Олександрівка – «Бахметьєво». За проектом залізниці Дубове – Добропілля – Мерцалове Міністерства оборони СРСР (1957 рік) мала назву «роз’їзд № 2 Олександрівка». Олександрівська районна рада мала наміри у 1962 році присвоїти роздільному пункту назву «Дружба». На остаточній назві «Золоті Пруди» зупинилися завдяки однойменному великому селу «із чаруючою назвою» та багатою історією, що в 7 км від станції. Втім, факт однакової назви двох нічим не пов’язаних між собою пунктів свого часу призводив до зайвої плутанини.
Неподалік від станції роблять зупинки рейсові автобуси, що курсують у напрямах Покровськ – Барвінкове – Харків, Краматорськ – Новодонецьке та Краматорськ – Знаменівка – Спасько-Михайлівка. У 2-3 км на північ від станції трасу залізниці перетинають дві гілки аміакопроводу Тольятті – Одеса. В декількох кілометрах на південь від станції залізниця перетинає мостом річку Самара із безліччю ставків. Станція знаходиться в екологічно чистому районі. Поруч в поймі згаданої вище річки знаходиться територія заповіднику «Самарський». Великих промислових підприємств поруч немає – під’їзну колію до станції має Олександрівська нафтобаза. Це робить можливим упровадження, за сприятливих умов, «зеленого» та сільського туризму в районі станції.
Станом на 1963 рік по станції Золоті Пруди числилися головна (№ 1) та приймально-відправні (№№ 2 і 3) колії, а також тупики для стоянки штовхачів, витяжний, вивантаження цистерн, навантаження й розвантаження промислових та сільськогосподарських вантажів. Пасажирська платформа була обладнана поруч із колією № 2, при схрещенні двох потягів допускався прийом пасажирських потягів і на головну колію № 1 для відстоювання. Статисника відправлення пасажирів станцією Золоті Пруди в перші роки експлуатації наступна: 1964 рік - 6,7 тис., 1965 рік - 6,2 тис., 1969 рік - 0,72 тис., 1971 рік - 0,71 тис., 1972 рік - 1,8 тис., 1973 рік - 1,1 тис. пасажирів. Стрімке падіння відправлення пасажирів від станції Золоті Пруди після 1965 року пов'язане із відкриттям пасажирської зупинки 26 км безпосередньо в Олександрівці.
У 1964 році станція відправила 1,2 тис. т вантажів: свіжі овочі, зворотна вино-горілчана тара, олія тощо. Обсяги прибуття вантажів за аналогічний період – 52,3 тис. т, в тому числі: каміння (18,0 тис. т), бензин і дизпаливо (7,8 тис. т), ліс (6,8 тис. т), цегла (5,2 тис. т), вугілля (3,1 тис. т), цемент (1,8 тис. т), солома (1,1 тис. т). Протягом вказаного періоду на станції також відвантажувалися й розвантажувалися трактори, автомобілі, сільськогосподарські та інші машини, хімічні добрива, картопля, овочі, консерви, сіль, цукор, борошно, домашні речі, меблі, комбікорм, жмих, насіння, борошно, безалкогольні напої, зворотня вино-горілчана тара, скло, продукція деревообробки, вапно, вогнетривкі матеріали, баласт для залізниць тощо.
Нафтобаза ВАТ «Олександрівканафтопродукт» будувалася, починаючі з 1962 року, - саме тоді райрада виділила під цей інфраструктурний об’єкт 6,4 га землі «Сільгосптехніки». В 1964 році під’їзна колія нафтобази й «Сільгосптехніки» була передана на баланс Донецької залізниці. Після 2007 року факт наявності нафтобази на станції врятував її від закриття, втім після скасування господарських потягів Красноармійськ – Золоті Пруди – Дубове (із можливістю проїзду в них пасажирів) у 2009 році станція Золоті Пруди працювала фактично як під’їзна колія станції Легендарна. До 2014 року ділянкою колії Золоті Пруди – Дубове вантажі практично не перевозилися, але ремонти колії в 2016-2017 роках дають можливість зламати цю тенденцію й відновити повноцінний рух.
Зупинка 19 км поруч із селами Варварівка й Дмитро-Дар’ївка тривалий час була єдиним зв’язком цих сіл із районом і навіть областю. Місцевість навколо зупинної платформи живописна: тут залізниця виходить з басейну річки Дніпро на вододіл басейнів Дніпра й Дону, перетинаючи декілька балок високим насипом і роблячи низку крутих поворотів.
Зупинка 15 км в межах села Новоолександрівка була зведена в 1986 році, хоча залізниця в Новоолександрівці з’явилася ще в 1959 році. Поруч із зупинкою – заповідні урочища «Широкий ліс» і «Довгий ліс». Залізниця тут проходить вододілом басейнів Дніпра і Дону, і згідно із джерелами XVII століття, тут проходив сумнозвісний Муравський шлях від Перекопу до Тули.
Зупинка ВІТЕРЕЦЬ. Згідно із першими проектами залізниці Лозова – Гришине, роздільний пункт із колійним розвитком в районі колишньої станції Вітерець не передбачався. За проектом 1902 року, найближчим роздільним пунктом була передаточна станція Малинівка Рудниково-Лозівської залізниці – в районі нині закритого зупинного пункту 4 км (село Карпівка), що мала відправляти потяги на роз’їзд № 14 Малинівка Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці й приймати їх у зворотному напрямі. За проектом 1916 року, найближчий від сучасного Вітерцю роз’їзд № 16 знаходився між, власне, Вітерцем і нині закритою зупинкою 4 км. За проектом Міністерства обороти СРСР 1957 року, тут мала знаходитись станція «Роз’їзд № 1», яку також називали «станцією в 13 км від Дубового», а також за найменуванням найближчого села – колишньої німецької колонії «Єлизаветівка». Як у випадку із іншими роздільними пунктами залізниці Дубове – Мерцалове, остаточно прийняли благозвучну назву, яка втім не має нічого спільного із топонімами в околицях.
Згідно із технічно-розпорядчим актом станції Вітерець 1963 рік, на станції числилися 3 колії: головна приймально-відправна для вантажних і пасажирських потягів (№ 1), приймально-відправна для вантажних потягів (№ 3) і навантажувально-вивантажувальний тупик (№ 4). Поруч із головною колією звели 200-метрову пасажирську платформу, де збудували будівлю роз’їзного посту. Іноді в тупик подавали вагон-салон Ясинуватської дирекції Донецької залізниці, в якому для залізничників виступали колективи самодіяльності та демонстрували кінофільми. Відновлювальний потяг і медпункт, що обслуговували станцію, знаходилися в Красноармійському. Спецпотяг викликали через поїзного диспетчера, а лікарів – через телеграф.
Не дивлячись на те, що станція Вітерець була розташована у менш заселеній місцевості, аніж станція Золоті Пруди, пасажирообіг останньої майже одразу вирівнявся із таким для «воріт райцентру», і навіть перевищив останній. Статистика відправлення пасажирів за кількістю проданих квитків у перші роки функціонування станції наступна: 1964 рік – 6,5 тис., 1965 рік – 7,2 тис. (на 15 % більший, аніж по Золотих Прудах), 1969 рік – 7,1 тис. (більш ніж в 4 рази вищий, аніж по Золотих Прудах і з.п. 26 км разом), 1970 рік – 6,7 тис., 1971 рік – 6,7 тис. (майже втричі вищий, аніж по Золотих Прудах і з.п. 26 км), 1972 рік – 7,2 тис. (в 2,3 рази вищий, аніж по Золотих Прудах і з.п. 26 км), 1973 рік – 9,2 тис. чоловік (майже втричі більше, аніж по Золотих Прудах і з.п. 26 км).
Станція Вітерець була закрита у 2007 році, але пряма потреба в ній відпала з початку 2000-х років, коли на перегоні Золоті Пруди – Дубове вже не закладалися в розклад вантажні потяги. Втім, вірогідність відродження станції в середньостроковій перспективі є. По-перше, північна частина Олександрівського й південна частина Барвінківського районів – це так звана перспективна «Новобахметьєвська» ділянка вугільного родовища. Буре вугілля на Барвінківщині видобувають в напівкустарний спосіб навіть зараз. По-друге, північна частина Олександрівського району – це потужні поклади цегельної сировини. По-третє, Вітерець за сприятливих умов може стати досить потужною (особливо для межі областей) туристичною станцією. По балках на відстані 5-10 км від станції – вельми цікаві заповідні урочища. Але це – вже зовсім інша історія…
Зупинка 4 км знаходилася поблизу села Карпівка Олександрівського району біля межі Ясинуватської та Слов’янської дирекцій Донецької залізниці. Була закрита в 2007 році разом зі скасуванням однієї з пар приміських потягів у сполученні Красноармійськ – Дубове.
Привіт із минулого: приміський потяг на напрямі Красноармійськ - Добропілля - Дубове. А як справи із майбутнім?