До облаштування станції Родинська приступили в 1951 році, коли від головної колії в напрямку Красноармійське (Покровськ) – Добропілля був побудований розвантажувальний тупик, почали формувати колійний розвиток, а також будувати під'їзні колії до шахт «Родинська» № 2 ім. XXI З'їзду КПРС (нині – «Білицька»), а пізніше – і до інших шахт. Офіційною датою відкриття станції вважається лютий 1952 року, хоча будівельні роботи тут тривали ще досить довго. Облаштування станції завершилося лише в 1955 році. Пасажирську будівлю («вокзал») звели в 60-х роках. Вже в 1954 році станція відправляє перші вугільні маршрути в напрямку Красноармійського. Докучала нестача вивізних локомотивів. Працівники станції скаржилися: щоб відправити їх вагони на Красноармійськ – паровозів не виділяється. Зате з боку Добропілля протягом визначеного часу проходило кілька паровозів резервом, але вони не забрали вагони з вугіллям. Що стосується маневрових паровозів, на станції їх було спочатку 2, а з 1962 року – 3 одиниці, - вони застосовувалися як для формування-розформування маршрутів, так і для подачі вагонів на шахтні станції і вивезення вугілля з останніх.
В 1960 році станція Родинська відправила 2,57 млн. т (з них практично весь обсяг займав вугілля, 1,6 тис. т – металобрухт, рейки тощо), а прийняла – 286 тис. т різних вантажів (з них близько 164 т – будматеріали, близько 53 т – ліс тощо). Серед прийнятих по станції Родинська вантажів зустрічаються також машини, харчові продукти (рибо, пиво, борошно, сіль, цукор, макаронні вироби), зворотна тара. У 1964 році обсяг відправлення вантажів на станції зріс на 34 %, а прийому – на 58 %. З 1964 року на напрямку Красноармійськ – Добропілля – Лозова (сполучна гілка Дубове – Мерцалове була побудована до 1960 року) вантажні поїзди повели тепловози, які витіснили до 70-х років на поїзній роботі морально застарілі паровози. Щодо маневрової роботи, останній паровоз тут «випустив пару» в 1976 році.
Отже, вантажообіг станції в 50-ті – 70-ті роки минулого століття був високим. Одна тільки шахта «Краснолиманська» давала до 500 вагонів вугілля на добу, а «Родинська» № 2 – до 150 вагонів. Згідно технічно-розпорядчого акту станції Родинська за 1960 рік, колійний розвиток станції Родинська в 1960 році включав у себе наступні колії: приймально-відправну для вантажних і пасажирських поїздів № 3, з пасажирською платформою і приміщенням для навантаження-розвантаження багажу – тоді ще в вагоні, знятому з рейок; приймально-відправні для вантажних поїздів №№ 1, 2, 4 (колія № 1 – головна, на колії № 2 допускався відстій пасажирського поїзда під час схрещення двох пасажирських потягів); накопичувальну й приймально-відправну на шахти; приймально-відправну на шахти; для накопичення вантажу на Красноармійське (дві колії); витяжний тупик; з'єднувальна колія й запобіжний тупик (з боку шахт № 2 «Родинська» і «Краснолиманська»). Старі залізничники, які працювали на станції в 60-х роках, стверджують, що робота з формування маршрутів фактично проводилася на трьох коліях, чого було, звичайно ж, мало для безпроблемного забезпечення безперебійної роботи станції, яка обслуговувала 6 шахт і 2 збагачувальні фабрики. Пізніше став до ладу й асфальто-бетонний завод. Але безперебійність забезпечували.
Північна (парна) горловина станції Родинска, вид з боку станції Мерцалове
З перших днів роботи станції тут зупинялися робочі (приміські) поїзди Красноармійське – Добропілля. Досить тривалий час вони зупинялися й біля Сухецької будки, в 2 км північніше Родинської. З 1963 року через станцію Родинська курсували 2 пари приміських поїздів у сполученні Дубове – Красноармійське, одна з яких з 1965 року курсувала в складі дизель-поїзда Іловайського депо. У 1969 році маршрут слідування дизель-поїзда був продовжений до станції Лозова. У 1979 році через Родинське курсували також 1 пара дизель-поїздів у сполученні Попасна – Добропілля, 1 пара – Красноармійськ – Вітерець (з 1981 року продовжено до Дубово), 2 пари – у сполученні Легендарна – Красноармійськ. В 90-ті роки ХХ століття приміські поїзди, за відсутністю автобусних рейсів, стали справжньою «паличною-виручалочкою» для родинців. Але це – колись… Останній приміський потяг прослідував станцію Родинська восени 2007 року, господарський із можливістю проїзду пасажирів – у 2009 році. Та вантажна робота станції, пропуск транзитних вантажних поїздів, - в тому числі від Покровська до Дубового, - тривають досі, й «не думають припинятися».