На залізничному транспорті, як і в будь-якій іншій галузі господарчого комплексу країни, прямим чином відображаються ті явища, що вирують у соціально-політичному житті. Як у будь-якій сфері, на залізничному транспорті спостерігається певний занепад у вантажному і пасажирському русі під час ведення бойових дій, - особливо, в безпосередньому тилу по будь-який бік від лінії зіткнення. А по закінченні активних бойових дій залізничний транспорт потребує відповідного часу для повного відновлення своєї роботи в обсягах із довоєнними техніко-економічними показниками. Отримання історичного матеріалу для моделювання сучасних соціально-економічних процесів, нехай і з певними припущеннями і поправками, є сьогодні вкрай актуальним.
Не дивлячись на досить велику кількість матеріалів з історії залізниць Донбасу, історія відновлення роботи залізниці Рутченкове – Гришине (Покровськ), Гришинського залізничного вузла після громадянської війни, висвітлені недостатньо, що потребує подальших досліджень цього питання.
Метою даної статті є викладення матеріалу з історії відновлення вантажного і пасажирського сполучення на залізниці Рутченкове – Гришине після завершення активної фази збройного конфлікту 1917-1921 років.
Тимчасовий товарний і пасажирський рух на окремих ділянках залізниці Рутченкове – Гришине було відкрито ще наприкінці 1915 року. У січні 1917 року було офіційно відкрито постійний товарний і пасажирський рух від станції Гришине до станції Рутченкове. Серед вантажів найбільшими були обсяги перевезення вугілля (вугленавантажувальні станції Бельгійський, Сазонове, Селидівка, Роя, Гострий, а з 1918 року – Курахівка й Коханівка). Також возили вогнетривку цеглу (Красногорівка), хліб та інші вантажі. В середньому, на даному напрямі курсували 3 пари потягів, одна з яких - із пасажирськими вагонами у складі.
Постійний пасажирський рух було відкрито у травні 1917 року запуском пасажирського потяга у сполученні Гришине – Рутченкове (1 пара на добу). У склад потяга були включені пасажирські вагони II, III i IV класу (у першому приближенні, передбачали тариф плацкартного, загального вагонів і приміського потягу, відповідно). Потяг робив зупинки по роздільним пунктам Чунишине, Солоний, Селидівка, Цукуриха, Роя, Гострий, Красногорівка, Старомихайлівка.
Розклад руху пасажирського потягу Гришине - Рутченкове в 1917 році
Наприкінці 1917 року, у зв’язку із загостренням соціально-політичної ситуації, пасажирський рух залізницею Рутченкове – Гришине було згорнуто. Близько через рік припинився і вантажний рух.
Після закінчення громадянського протистояння й іноземної інтервенції 1918-1920 років, історію якої ми навмисне опускаємо, постало питання відновлення вантажного, а після – і пасажирського руху на залізниці.
Станом на зиму 1922-1923 років, пасажирський рух залізницею ще не здійснювався, втім тоді вже почали підійматися остаточно націоналізовані вугільні рудники. До станції Красногорівка тяжів Мар’їнський рудник, колишній Бобровського, поблизу села Мар’їнка, до станцій Коханівка й Роя – рудник № 23, колишній Олександро-Михайлівський В.М.Геккера, до станції Бельгійський – рудники № 5 ім. Т. Шевченка, він же – «Лиса гора», колишній Мяшкевича й Барського (закрита у 1990 році шахта ім. Т. Шевченка), і Західно-Донецький рудник УГКП. Возили й інші вантажі. До станції Красногорівка, наприклад, також тяжів шамотний завод ім.В.Леніна, - колишній франко-російського товариства вогнетривких виробів, а також кузні сел Мар’їнка, Старомихайлівка тощо.
Станом на 1924 рік, по станції Селидівка числился наступні шахти й рудники, які вважалися діючими: Белинського, Гука, Слабкіна. По станції Курахівка: Курахівський рудник (УДКП, Селидівський кущ), а також шахти Венгеровського, Дерека, Матченка, Мирошниченка, Пархоменка, Старенченка. По станції Коханівка: шахти Альошина, Грицая, Журавльова, Кияшка, Лаппа (2 шахти), Логвиненка, Мороза, Попова, Притули, Ременникова, Родіонова, Сидорова, Чепчикова, Чумакова. По станції Роя відвантажував вугілля рудник № 23 (колишній Олександро-Мехайлівський Геккера, 148 робітників).
Невелика кількість капітальних рудників, переважна кількість шахт "селянського типу" призвела до повернення на ринок перевезень гужового транспорту. Вантажний склад на лінії Рутченкове - Гришине до 1924 року курсував двічи на тиждень, хоча було б бажаним відновити щоденне курсування і вантажних, і пасажирських поїздів. Станції працювали по 8 годин на добу, замість необхідних 16, і коли потяг приходив на станцію по закінченні часу її роботи, він залишався там на ніч. При цьому, лінію регулярно обслуговували, взимку колії розчищали тощо. Економічна недоцільність даної гілки на початку 20-х років минулого століття призвела до дискутування питання про необхідність закриття даної ділянки колії на більшій частині її протяжності.
Шахта "селянського типу" з кінним барабаном
Розчищення залізниці Рутченкове - Гришине взимку, ілюстрації у "Віснику Катерининської залізниці".
На першій видно частину лозунгу "Будь хорошим хозяином, а не казённым чиновником"
На залізниці був задіяний наступний рухомий склад: паровози серії ОВ, 30-35 двохосних вантажних вагонів вантажопідйомністю 600 пудів кожен. Загальна вага причіпної частини складу не перевищувала 800 тон. В якості напрямних для таких складів використовувалися легкі рейки, аналогічні сучасним Р33.
Що стосується пасажирського руху, останній на залізниці Рутченкове – Гришине було відновлено в середині 20-х років. Станом на весну 1924 року залізницею тричі на тиждень курсував товаро-пасажирський потяг № 32/31 Гришине – Юзове (Донецьк): по середах, п’ятницях, неділях потяг відправлявся від станції Гришине о 7:30, по понеділках, четвергах, суботах – від станції Юзове о 13:50. У склад потягів обов’язково включався трьохвісний багажний вагон, а також 5 двохвісних жорстких плацкартних, або «товарних пристосованих безплацкартних» вагонів ("теплушок"). Потяг робив зупинки по Чунишино, Селидівці, Цукурисі, Рої, Красногорівці, Рутченково. Час прямування від Гришино до Юзово складав 7 год. 34 хв., у зворотному напрямку – 6 год. 37 хв. Але більшу частину часу потяг не їхав, а стояв. Тривалість стоянки на станціях коливалася від 10 хв. до 2 год. 20 хв. Найтривалішою була стоянка по Цукурисі, оскільки вона забезпечувала можливість подачі вантажних вагонів до/від Кураховки, Кохановки. Втім, будь-якого буфету по станції Цукуриха у 20-х роках ХХ століття не було. В результаті, середня ходова швидкість потяга у сполученні Гришине – Юзове складала 24,66 верст на годину, у сполученні Юзове – Гришине – 26,04 верст на годину; з урахуванням зупинок – відповідно, 11,30 і 12,92 верст на годину. Максимальна ходова швидкість на ділянці Гришине – Рутченкове складала 30 верст на годину, на ділянці Рутченкове – Юзове – 45 верст на годину.
Розклад на ділянці Рутченкове - Гришине на графік 1924 року.
З особистого архіву А.Уланова
У 1925 році у графік було введено пасажирсько-товарний потяг № 22/21 Гришине – Сталіне (Юзове) у складі, аналогічному такому за попередній період. Змінилися час і дні прямування: з Гришино потяг відправлявся о 8:10 по понеділках, середах, суботах, зі Сталіно – о 6:55 по вівторках, четвергах, неділях. Крім того, потяг почав робити зупинку за вимогою пасажирів по роз’їзді Солоний. У 1928 році потяг № 21/22 курсував вже чотири рази на тиждень: від Гришино – по понеділках, середах, п’ятницях, суботах, від Сталіно – по вівторках, четвергах, суботах, неділях.
Лише в 1930 році пасажирсько-товарний потяг у сполученні Гришине – Сталіне було встановлено у щоденному курсуванні. Потягу було присвоєно новий номер 403/404. У 1931 році час у дорозі в один кінець було скорочено на 1 годину. В 1932 році маршрут поїзду було подовжено до Макіївки (Вантажної) через Мушкетове, потяг переведено до категорії пасажирських із номером 92/91. У 1933-1934 роках потяг у такому ж самому сполученні, з таким самим номером і з майже таким самим розкладом курсував як поштовий. У 1936 році відбулося нове прискорення зазначеного потягу в дорозі на ділянці Постишеве (Гришине) – Рутченкове, - на цей раз на півгодини. Потяг почав робити графікові зупинки по роз’їздах Солоний, Гострий, Старомихайлівка.
У пасажирському розкладі на графік 1937 року було закладено 2 пари щоденних пасажирських складів на ділянці Постишеве – Рутченкове: поштових № 94/93 і пасажирських № 41/42. Усі – в сполученні Постишеве – Макіївка. З Постишево потяги відправлялися о 5:10 і 17:06, з Рутченково на Постишеве – о 0:30 і 12:25. Але найголовніше: час в дорозі від Постишево до Рутченково, і в зворотному напрямі складав близько 3 годин, - як це було до громадянської війни. Отже, остаточно ділянку колії від сучасного Покровська до Рутченково після розрухи в період громадянської війни було приведено до ладу за 1,5 десятиліття. У 1940 році по найбільших проміжних станціях Роя й Красногорівка вже діяли буфети із холодними закусками.
Розклад руху пасажирських поїздів на ділянці залізниці Рутченкове - Красноармійське у 1940 році
Збільшувався й вантажообіг напряму. Станом на 1926-1927 господарчий рік, вантажообіг тут становив приблизно 160 тис. т., - по 80 тис. т. прибуття і відправлення вантажів, відповідно. За даний звітний період, повністю не діяли станції Гострий, Староміхайловка і Коханівка, - не прийнявши і не відправивши жодного вантажу. Лідером по вантажообігу була Красногорівка, - за рік станція прийняла 63,4 тис. т., і відправила 51,3 тис. т. різних вантажів. Вантажообіг протягом року був нерівномірним; свого максимуму по Красногорівці він склав в листопаді 1926 року (прибуття – 8,5 тис. т., відправлення – 4,6 тис. т.). На другому місці по вантажообігу була станція Курахівка, яка прийняла за господарчий рік 3,9 тис. т. і відправила 9,1 тис. т. вантажів. Коливання вантажообігу по Курахівці колосальні: в жовтні 1926 року станція не діяла взагалі, а в 1927 року не відправляла вантажі. Максимум відправлення вантажів по Курахівці випав на травень 1927 року (2,1 тис. т.). Третє місце займала станція Роя – відповідно, 7,1 тис. і 4,1 тис. т. У березня 1927 року станція Роя прийняла рекордні (для себе) 1,3 тис. т. вантажів. Наступною була Цукуриха, яка прийняла 2,1 тис. т., і відправила 8,5 тис. т. різних вантажів. З них, 5,2 тис. т. станція відправила в лютому 1927 року. Нарешті, станція Селидівка за звітний період прийняла 0,8 тис. т., а відправила 0,9 тис. т. вантажів.
Станом на 1934 рік, вантажообіг станції Бельгійський (шахта ім.Т.Шевченка) склав: по прибуттю – 5,8 тис. т., по відправленню – 158,1 тис. т. За станції Чунишине аналогічні показники були, відповідно, 0,5 тис. і 0,09 тис. т.
У 1941 році розпочалися бойові дії на території Донбасу в рамках Другої Світової війни, які тривали до 1943 року. Красноармійський залізничний вузол і ділянку Красноармійське – Рутченкове довелося відновлювати з нуля…
Отже, відновлення будови колії на ділянці Гришине (Покровськ) – Рутченкове після громадянської війни відбувалося протягом 1,5 десятиліть. Приблизно за 5 повоєнних років вантажообіг напряму вийшов на довоєнні показники. Пасажирське сполучення до 1930 року представляло собою пару пасажирсько-товарних потягів 3-4 рази на тиждень, до 1937 року - пара пасажирських складів на добу, до 1941 року – 2 пари пасажирських складів на добу. Події сторічної давнини і сьогодні є матеріалом для роздумів стосовно прогнозів остаточного відновлення інфраструктури транспорту і промисловості в регіоні після остаточної деескалації збройного конфлікту.