В № 29 від 1914 року журналу Ради З’їзду гірничопромисловців Півдня Росії – «Гірничо-заводська справа», в рубриці «Шляхи сполучення», було надруковано замітку під назвою «Огляд лінії Рутченкове – Гришине». У статті вказувалося: «З будівництвом цієї лінії в усьому районі її ведуться вельми жваво пошуки кам’яного вугілля. Багато на цей час відкрито кам’яновугільних залежів і передбачається найближчим часом відкриття цілих рудникових підприємств. Новобудові забезпечена висока експлуатація і призначення лінії зведе до зменшення вугільної кризи, яка виникла на Півдні Росії ще у минулому році». Головним вантажем напряму лишалося вугілля.
Станом на 1913 р., на проектованому напрямі залізничної лінії Рутченкове – Гришине числилася лише станція Старомихайлівка під’їзної колії франко-російського Красногорівського товариства. При станції і селі Старомихайлівка працювали завод вогнетривких виробів Красногорівського товариства (із відповідною під’їзною колією від Старомихайлівки), рудник В.І.Карпова, глиняні кар’єри, кузня і декілька млинів. Західніше Красногорівки, в напрямі с. Максимилянівка і р. Вовча, до 1914 р. будівництва під’їзних колій не велося. Вранці, 29 травня 1914 р. комісія на чолі із начальником Катерининської залізниці К.М.Ваніфантьєвим прибула потягом на ст. Рутченкове, після чого пересіла на автомобілі, і відвідала ключові об’єкти новобудови від Рутченково до Гришино і Добропілля, урочисто відкривши їх. Загальне керівництво роботами виконували К.М.Ваніфантьєв та його заступник – В.О.Єрехович; відповідальним виконавцем було призначено інженера техвідділу служби колії Катерининської залізниці – О.І.Сахарова.
30 січня 1914 р. Міністр шляхів сполучення передав на розгляд законодавчих установ законопроект «Про затвердження будівельної вартості робот і поставок зі спорудження залізничної лінії від станції Рутченкове Катерининської залізниці до станції Гришине тієї ж залізниці, та від останньої – колії до містечка Добропілля, для обслуговування північної частини Гришинського району, і про дозвіл розходувати на вказані роботи 3000000 крб. з кредиту 17719599 крб., відпущеного по № 597-му Височайше затвердженому Державному Розпису на 1913 рік, на розходи з покращення казенної залізничної справи». Згідно із законопроектом, будівельна вартість лінії Рутченкове – Гришине (76 верст) із під’їзними коліями до Кураховського родовища і Західно-Донецького рудника, рухомим складом, - передбачалась у розмірі 7048951 крб., колії Гришине – Добропілля (29 верст) – 1058674 крб. Законопроект було затверджено 1 липня 1914 р.
Загальний план залізничного будівництва на Кураховській дільниці був таким. У 1914 році, разом із початком будівельного сезону, передбачалося розпочати будівництво у чотирьох напрямах: від станції Гришине – на північ і південь, та від посту Максимилянівка – на захід і схід. Стосовно напряму Рутченкове – Гришине, на останньому передбачалося до осені 1914 р. укласти рейки (без баластування колії) до «великих мостів» через річки Осикова – з боку Рутченкове, і річки Солона – з боку Гришино. На початку 1915 року передбачалося звести металоконструкції будови великих мостів, а навесні того ж року – продовжити будівництво колії в напрямі Цукурихи, Кураховки. Основний обсяг робіт, згідно із попереднім планом, мали завершити у 1915 році; тоді ж планували відкрити тимчасовий вантажний рух на напрямі. Перші вагони з вугіллям мали вивезти залізницею, що будувалася, вже у 1914 році.
Після експертизи проекту лінії Рутченкове – Гришине і Північних колій до ст. Гришине Катерининської залізниці у Міністерстві шляхів сполучення в січні 1914 р., залізницею було проведено додаткові дослідження під’їзної колії до Кураховського родовища, внаслідок яких було виявлено, що останню треба примкнути по роз’їзду Цукуриха, на 46-й версті від ст. Рутченкове. На колії передбачалася лінійна станція Кураховка (8 верст від Цукурихи) і тупикова – Кохановка (14 верст від Цукурихи, район Ільїнки). На дільниці від Рутченково до Цукурихи передбачалися такі роздільні пункти: роз’їзд Старомихайлівка (8 верст), роз’їзд (як не дивно) Красногорівка (15 верст), пост Максимилянівка, роз’їзд Гострий (24 версти), станція Роя (30 верст), пост Вовча – на правому березі однойменної річки. Усі станції та роз’їзди напряму, в т.ч. на тупикових відгалуженнях загального користування, призначалися не лише для вантажних, а і для пасажирських перевезень, і обладналися пасажирськими платформами.
Передбачалося будівництво наступних під’їзних колій приватного користування: від Старомихайлівки до шахт рудника Карпова (в напрямі сучасної шахти ім. Челюскінців, м. Донецьк), від Красногорівки до заводу вогнетривкої цегли Красногорівського товариства, а також від Гострого до місцевих вугільних копалень. Колійний розвиток роз’їздів Старомихайлівка, Красногорівка, Гострий, а також станцій Роя, Кураховка, Кохановка передбачав наявність трьох приймально-відправних колій (після відкриття тимчасового вантажного сполучення на напрямі, кількість таких колій мала зростати), з яких одна (Кохановка, Кураховка) чи дві (усі інші перечислені вище пункти) колії було обладнано пасажирськими платформами. Крім того, споруджувалися запобіжні та навантажувально-розвантажувальні тупики; біля останніх були розташовані так звані «арендовані ділянки» для операцій з вантажами власників останніх. Збоку від пасажирських будівель і платформ, будувалися додаткові колії з критими і відкритими платформами, пакгаузами. На роз’їзді Цукуриха передбачалося розворотне коло для паровозів; на ст. Роя облаштовувалося водопостачання паровозів, які мали працювати на напрямі.
Але у плани будівництва залізниці втрутилася Перша Світова, або як її тоді називали, - Друга Вітчизняна війна. Вже у серпні 1914 р. почалися проблеми, пов’язані з призовом залізничників на фронт і відсутністю місцевої робочої сили і полонених для будівництва залізниці. Все ж, згортати будівельні роботи «до кращих часів» не стали, хоча графік будівництва було в значній мірі скореговано. Так, тимчасовий вантажний рух на напрямі Рутченкове – Гришине було відкрито влітку 1916 року, а постійний вантажний – у січні 1917 року. Пасажирський потяг у сполученні Гришине – Рутченкове (1 пара на добу) вперше відправився наприкінці травня 1917 року. А під’їзну колію Цукуриха – Кохановка, взагалі, добудували у листопаді 1918 року, - вже під час австро-німецької військової присутності в Західному Донбасі!
Кількість потенційних вантажовідправників у зоні тяжіння до станцій напряму Рутченкове – Гришине, а також потенційні обсяги навантаження, до 1916 р. збільшилося. Згідно зі статистикою Ради З’їзду гірничопромисловців Півдня Росії, при станції Гришине числилися: копальня В.І.Карпова (дані з обсягів вуглевидобутку відсутні); Костянтинівсько-Карповські копальні на 1 млн. пудів вугілля на рік; Ільїнський рудник Геккера на 0,6 млн. пудів вугілля на рік. Чому вони вказані при станції Гришине – невідомо, оскільки територіально вони були розташовані ближче до інших станцій. При станції Кураховка числився Вовчанський рудник В.М.Федоровського на 1,8 млн. пудів на рік. При станції Кохановка поблизу Ільїнки числився Олександро-Михайловський рудник (В.М.Геккер) із видобуною здатністю 1,5 млн. пудів вугілля на рік. Але більш за все підприємств числилося при станції Роя: Зиновіївський рудник (0,3 млн. пудів на рік), Костянтинівський рудник К.С.Пенякова (0,3 млн. пудів на рік), Ільїнський рудник М.М.Чечик (0,3 млн. пудів на рік), Анненська копальня К.Ф.Лефтерова (1,5 млн. пудів на рік) і копальня «Ківатицький і Кругляк» (0,35 млн. пудів на рік).
Між тим, гірничопромисловці намагалися ініціювати будівництво нових під’їзних колій в зоні тяжіння до недобудованої Кураховської дільниці. У 1916 році в Раду З’їзду гірничопромисловців Півдня Росії було подане клопотання про будівництво з’єднувальної колії Роя – Оленівка. Даний проект був логічним продовженням клопотань керівництва Катерининської залізниці про будівництво лінії Ільїнка – Оленівка (1911 рік), а також альтернативного варіанту проекта Північнодонецької залізниці із примиканням лінії по «середньому варіанту» між Рутченково і Волновахою (1913 рік). Для порівняння, пропонуються резолюції Ради З’їзду, стосовно даного напряму, надані у 1911 й у 1916 роках. 1911 рік: «… лінія проходить місцевістю, богатою кам’яним вугіллям, розробка якого вже розпочата, і потребує шляхів сполучення». 1916 рік: «Що стосується колії Оленівка – Роя, то вона є майже паралельною збудованій лінії Рутченкове – Гришине, і не маючи достатньої кількості власних вантажів, може виявитися неприбутковою».
Згідно із даними В.Мартиненко, станційні будівлі, в т.ч. вокзали станцій та роз’їздів, були зведені силами французської та бельгійської компаній за єдиним архітектурним планом. Рейки, які вкладалися на станціях і перегонах напряму – Р33. Були споруджені різнорівневі розв’язки для проїзду гужового транспорту під залізницею (наприклад, біля станцій Роя, Кураховка, Цукуриха), які в 30-ті – 70-ті р.р. стали перепоною для подовження станційних колій. На напрямі під час будівництва і в перші десять років експлуатації залізниці, використовувався паровози ОВ, склади вантажних потягів – 30-35 вагонів (загальна маса у 700-800 тон). Стосовно пасажирського потягу, останній у 1917 р. відправлявся зі ст. Гришине о 3:10 ночі, зі ст. Рутченкове – о 8:55 ранку; середня швидкість – 18 верст на годину. Потяг робив зупинку (в межах сучасного Мар’їнського району) по ст. Роя, роз’їздах Гострий, Красногорівка, Старомихайлівка; у складі були в наявності вагони II і III класу. Але потяг курсував недовго: влітку 1917 р. почалися перманентні страйки, які до осені майже паралізували роботу залізничного транспорту на напрямі…
Comments