В «Історії міст і сіл Української РСР» вказано, що автодорогу Добропілля – Олександрівка було побудовано у 1960 році. Але це не відповідає дійсності. Справа в тому, що будівництво шосе Добропілля – Олександрівка, а також автомобільного мосту через річку Самара і асфальтованого під'їзду до села Беззаботівка, де реорганізували МТС і створювали лісорозподільник, планували закінчити силами Олександрівського райавтошосдора в 1958 році (протокол засідання виконкому Олександрівської районної ради № 9 від 15.09.1958 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5713, опис № 1, справа № 53, арк. 190-219).
У 1959 році виконком Олександрівської районної ради ще доповідає про будівництво автодороги Олександрівка – Іверськ (Новодонецьке) (Протокол засідання виконкому Олександрівської районної ради № 12 від 15.05. 1959 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5713, опис № 1, справа № 57, арк. 293-318). У 1960 році, коли вже вийшли всі терміни, вдалося обладнати під'їзди до мостів і пішохідні доріжки а районі селища Іверськ, і на перетині автодоріг Іверськ – Добропілля й Олександрівка – Степанівка (Протокол засідання виконкому Олександрівської районної ради № 8 від 12.04.1960 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-4195, опис № 1, справа № 73, арк. 195-235).
У документах сільських і селищних рад того часу проскакує ряд нарікань на водіїв Добропільської автобази, які ускладнювали будівництво автодороги, благоустрою сіл і селищ і т.д. Так, Новодонецька селищна рада наприкінці 1960 року вказувала, що автотранспорт приносить на вулицях селища «багато шкоди»: забруднює і руйнує тротуари, електрокабель тощо (Протокол засідання виконкому Новодонецької селищної ради № 2 від 29.12.1960 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5967, опис № 1, справа № 1, арк. 6-14). Роком раніше голова Іверської сільради, якому це будівництво додало чимало сивого волосся на голові, вказує, що водії Добропільської автобази скидали породу шахт Д-1 і Д-2 (мабуть, мова йде про проведення розкривних і підготовчих виробок гідрошахти «Піонер», - прим.) на асфальт і колгоспні землі між селищем Іверськ і проммайданчиком гідрошахти № 2 «Красноармійська» (Протокол засідання виконкому Іверської сільської ради № 9 від 18.04.1959 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5998, опис № 1, справа № 124, арк. 19-21).
Будівництво тривало і в 1961 році, яким датований цікавий документ - протокол засідання виконкому Олександрівського райради. У піщаному кар'єрі радгоспу «Самарські Ставки» вийшов з ладу навантажувач, і поставки піску на дане будівництво припинилися. За вересень-жовтень 1961 року на будівництво автодороги Олександрівка – Іверське було отримано лише 2 вагони каменю, тому засипали каменем і поклали щебенем лише 200 метрів дороги. Оргвисновки пішли негайно, але справа не в них. Для закінчення будівництва автодороги, до 15.11.1961 (!!! - не в будівельний сезон, - прим.) було потрібно щодня виділяти: автопарку – 7 автомобілів, сільгосптехніці – 4 автомобілі, колгоспам – 1 автосамосвал, радгоспу «Самарські Ставки» і міжколгоспній раді – по 1 екскаватору-навантажувачу (Протокол засідання виконкому Олександрівської районної ради № 28 від 27.10. 1961 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5713, опис № 1, справа № 71, арк. 257-286). Помітьте: залізнична колія Дубове – Мерцалове і станції Олександрівка (Золоті Пруди) і Степанівка (Легендарна) тоді вже існували, вантажний рух залізницею вже було відкрито.
Таким чином, будівництво автодороги з твердим покриттям Добропілля – Олександрівка в найкращому випадку було завершено лише до 1962 року. Автодорогу від Новодонецького на Беззаботівку будували до 1964 року.