Панове! Те, що я Вам зараз скажу - не є результатами власного фундаментального дослідження і ні в якому разі не може розглядатися як істина в останній інстанції. Тому що тут знайшли своє відображення й унікальні (або майже унікальні) свідчення, і результати досліджень інших людей (за що велике їм ДЯКУЮ), і розповіді старожилів... Старожили у різних населених пунктах (звісно, усі не міг обійти фізично, - скоріш за все і в різних регіонах) ставляться до питання життя в роки окупації Донецького краю в 1941-1943 роках. Але всі як один свідчать, що "залізниця під час окупації України німцями працювала як годинник". То ж із яким годинником можна порівняти залізницю в ті часи? Пісковим, сонячним, механічним чи електронним? Я майже не жартую, адже тема - дуже серйозна. І розглядати її також сліж серйозно, без усіляких там "миїхнезвали" та "можемоповторити"...
Красноармійське (сучасний Покровськ) знаходилося під окупацією військами Німеччини та її союзників з жовтня 1941 по вересень 1943 року. Протягом жовтня 1941 – січня 1942 років, травня – липня 1942 року, а також березня - вересня 1943 року лінія фронту проходила по річці Сіверський Донець, тобто менш ніж у 100 км від міста. Красноармійське було важливим пунктом в глибокому тилу німецьких військ. Тут знаходилася велика залізнична станція на напрямі Ясинувата – Дніпропетровськ, яка разом із автошляхами в напрямах Сталіне – Дніпропетровськ і Великий Янісоль – Барвінкове утворювала вузол комунікацій.
Фрагмент німецької карти 30-х років із вузлом комунікацій по Красноармейському/Постишевому, - сучасному Покровську
Щодо автодоріг, основними в районі Красноармійського такі були в напрямі Дніпропетровська, Сталіного, Артемівська і Барвінкового. Дорога Дніпропетровськ - Сталіне обладналася під час окупації твердим покриттям. Заради цього німецьке командування зняло вцілілі рейки із залізничної гілки Красноармійське - Павлоград (зруйнована у 1941 році радянськими військами під час відступу) і переклало їх на вузькоколійки від кар'єрів будматеріалів до траси дороги (наприклад, одна із таких вузькоколійок була у районі Сергіївки). Автодорога на Барвінкове була грунтовою, але значення її від цього не зменшувалося, оскільки вона пов'язувала дві артерії постачання німецьких (а до й після окупації - радянських) військ у Донбасі.
Через Красноармійське йшло постачання німецьких військ на Східному фронті, - двохколійна магістраль Дніпропетровськ – Чаплине – Ясинувата була основною артерією постачання. Магістраль Лозова – Слов’янськ – Ясинувата в районі Слов’янська проходила в безпосередній близькості від лінії фронту, то ж була вразливою для радянської авіації та артилерії. А магістраль Запоріжжя – Пологи – Волноваха – Ясинувата (із гілкою Чаплине – Пологи) мала обмежену пропускну здатність, оскільки була одноколійною, та й ще із переправою вантажів через Дніпро річковим транспортом (залізничний міст було підірвано в 1941 році радянськими військами під час відступу).
В Красноармійському знаходилися нафтобаза, що постачала паливо й паливно-мастильні матеріали угрупованню німецьких військ в Донбасі, - на навколишніх станціях не було пристроїв для зливу і перекачування палива. Крім того, по станції знаходилася велика кількість складів із продовольством, зброєю, обмундируванням, пальним тощо. Колії станції Красноармійське були постійно заповнені ешелонами із військами, військовою технікою та іншим обладнанням військового призначення, вантажними потягами із вугіллям тощо. Отже недивно, що вузол по Красноармійському був постійною мішенню для авіації та наземних військ Червоної армії.
Звісно, в роки окупації існував і пасажирський рух залізницею. Не виключенням стало й Красноармійське, яке в німецьких довідниках того часу іменується як "Постишеве". В роки окупації Донеччини військами нацистської Німеччини та її союзників курсували поштові потяги Ясинувата – Бердичів (зупинялися по станції "Постишеве") із критими товарними вагонами, пристосованими під пасажирські та поштові перевезення (жорсткі сидіння, солома на підлозі). Вагони для цього потягу складали по Ясинуватій та Авдіївці (імовірно, вони засилалися в Ясинувату, а не причіплялися по Авдіївці). На кінцевій станції знаходився сортувально-пересильний пункт, а не базар, - як заявляли деякі штатські. Cтаном на серпень 1942 року, по станції "Постишеве", окрім Бердичівського поштового, в ходу були швидкий потяг Ясинувата – Пшемисль (і далі – на Берлін), пасажирські потяги Дніпропетровськ – Успенська (маршрут якого згодом було подовжено до Ростова), а також потяги місцевого сполучення Постишеве – Чаплине, Постишеве – Ясинувата і Постшеве – Добропілля. Скоріш за все, в інші місяці (пізніше серпня 1942 року, наприклад) ходили також пасажирські потяги з Красноармійського в напрямі Рутченкового.
Розклад руху пасажирського потягу Красноармійське (Постишеве) - Добропілля у серпні 1942 року
Військові та службовці мали право проїзду в пасажирських поягах за спеціальними перепустками, які безплатно видавалися по станціях в день відправлення потягу. Цивільне населення також мало отримувати перепустки для проїзду в пасажирських потягах, але без особливих заслуг перед Рейхом таку перепустку отримати було проблематично. Але цілком реально... Дослідник історії сучасної Донецької залізниці в ті страшні часи Ю.Буряк, наприклад, стверджує, що на залізниці тоді була розвинена система хабарів. Графік руху потягів оперативно змінювався, в залежності від виробничих можливостей залізниці та ситуації на фронті. По станції Красноармійське знаходився диспетчер-німець, до обов’язків якого входило: контроль за просуванням потягів; призначення номеру потягу, що відправлявся від станції; фіксація руху потягів. Комендатура, яка керувала перевезеннями на Красноармійському вузлі, знаходилася в Ясинуватій.
Залізничний вузол станції Красноармійське в 1941-1943 роках обслуговувався власним локомотивним депо, приписний парк паровозів якого (в різний час) складав 65-75 одиниць. Локомотиви депо Красноармійське обслуговували ділянки колії до Ясинуватої, Рутченкового, Добропілля, Чаплиного. На базі депо Красноармійське здійснювався технічний огляд вагонів. По станції також існував автоконтрольний пункт. Ділянка колії Ясинувата – Красноармійське також обслуговувалася паровозами депо Ясинувата-Захід.
В першу чергу після боїв у районі Красноармійського німці відновлювали навіть не магістралі, а вуглевозні залізничні гілки. Наприклад, після зимової кампанії радянських військ у 1941-1942 роках, коли радянський 5-й кавалерійський корпус вийшов на підступи до Красноармійського, німці у липні 1942 року відремонтували залізницю на Добропілля, яка мала велике промислове значення. Старожили згадують, що на ремонтних роботах працювали місцеві залізничники під наглядом румун. Невдовзі через Красноармійське пішли вантажні склади із цистернами, на яких крейдою було виведено «Кавказ»… Після боїв у Красноармійському у лютому 1943 року (невдала операція радянських військ «Стрибок») в першу чергу була відновлена залізнична гілка на Новоекономічний рудник, де видобували вугілля в напівкустарний спосіб. Основними районами боїв у секторі Красноармійського під час вищезгаданих подій були: залізничний вокзал, «млин Роговського», динзавод, станція Чунишине тощо, - тобто, все, що так чи інакше пов’язане із залізницею, або знаходиться в безпосередній близькості до неї.
Складний був період...
* - роботу залізниць Донецького краю в роки Другої Світової війни досліджував Ю.Буряк (Донецьк), який розглядає як період окупації, так й інші періоди функціонування залізниці. Рекомендую - інтернет Вам допоможе. Свого часу навіть обмінювалися із ним інформацією.
** - на превеликий жаль, сьогодні немає фундаментальних досліджень подій Другої Світової війни в районі сучасного Покровська. Ситуацію на фронті досліджували як українські, так і російські, - навіть американські історики (прізвища не називаю навмисно), є багато публікацій у радянських та українських виданнях, але ж це - лише один бік війни. То ж, задача поставлена...
*** - окреме спасибі... Ні, не так: СПАСИБІ! - за розклади руху потягів та низку цінних коментарів щодо них В.Дукіну та А.Уланову (Москва). І звісно ж, не може стояти осторонь щодо цього питання і Ю.Буряк (Донецьк).
Панове! Лише разом і лише із холодною головою ми зможемо по кріхтах відновити правдиву картину подій того страшного часу в нашому місті!