top of page

Знову про ЛЕГЕНДАРНУ

Наявність станції в районі на північ від села Степанівка була передбачена першими проектами залізниці у загальному напрямі Гришине (Покровськ) – Лозова, складеними у 1902 і 1916 роках. Згідно із проектом 1916 року, проектована станція мала назву Степанівка. Таку попередню назву (роз'їзд № 3 Степанівка) мала станція, яку збудували в даній місцевості в 1960-1962 роках, і яка в 1963 році стала Легендарною. Щодо походження остаточної назви, її пов’язують з «легендарною Червоною армією». Інші «робочі» назви станції: Іверська (друге село неподалік від станції), Новодонецька (селище, що обслуговується станцією), Гідрорудник (назва шахт «Новодонецька» і «Красноармійська» під час будівництва), Широка (імовірно, пов’язана з шириною смуги відводу під станцію). До станції Легендарна тяжіють селище міського типу Новодонецьке, великі села Іверське, Степанівка й більш менші села (загальна кількість мешканців у населених пунктах перевищує 10 тис.). На станцію вантажним залізничним і автотранспортом потрапляє вугілля з шахт «Піонер», «Свято-Покровська» (колишня «Красноармійська»), а також хліб з полів господарств Добропільського й Олександрівського районів. У 2 км від станції знаходиться Новодонецька автостанція із автобусними рейсами до Покровська – Донецька (Олександрівський блок-пост), Барвінкового – Харкова, Краматорська, а також Спасько-Михайлівки – Петрівки-Другої. Старі села Степанівка та Іверське, за сприятливих умов, можуть стати осередками сільського туризму. Згідно із технічно-розпорядчим актом станції Легендарна на 1963 рік, тут було укладено головну (№ 1), приймально-відправні (№№ 2, 4), сортувально-відправні колії (№№ 3 в парному напрямі та 5 в непарному напрямі), навантажувально-розвантажувальні тупики (№№ 14, 15, 16), обгоночну колію та витяжний тупик. Пасажирські потяги зупинялися біля колії № 2, де було обладнано 300-метрову пасажирську платформу (вище рівня пасажирської будівлі) й пакгауз. На головній колії пасажирські потяги, що прямували на Красноармійськ (Покровськ), відстоювалися для схрещення із зустрічними потягами на Дубове. З боку стрілочного посту № 2 (парна горловина) будувалася під’їзна колія на гідрошахти «Піонер», «Красноармійська». Пункти технічного обслуговування, прийому довгомірів також з'явилися дещо пізніше. Станом на 1964 рік, станція Легендарна відправила лише 1,3 тис. тон вантажів, з них більше половини – солома. Приймала станція набагато більше – 50 тис. тон вантажів, оскільки в районі тоді велося масштабне капітальне будівництво. Номенклатури вантажів, прийнятих тоді станцією, наступна: каміння будівельне – 19,3 тис. тон; баласт для залізниць – 16,7 тис. тон; пісок, земля, глина – 3,8 тис. тон; ліс – 2,5 тис. тон; цегла – 1,8 тис. тон; цемент – 1,1 тис. тон; кам’яне вугілля – 1,0 тис. тон. Вантажні потяги курсували під паровозами ЭХ й ЭР, а також під тепловозами ТЭ-3. Спецманеври по станціях, а також переміщення пасажирських складів (див. нижче) здійснювалися за допомогою маневрових паровозів СУ. Головний вантаж, який зараз відправляє станція Легендарна, - вугілля, - на початку 60-х років вивозилися через станцію Добропілля. Містоутворююча для Новодонецького шахта «Піонер», яка відвантажувала вугілля, починаючі з 1961 року, мала під’їзну колію, що примикала саме по станції Добропілля, оскільки ділянка залізниці гідрошахта «Піонер» – роз’їзд № 5 (Дружна) – станція Легендарна зі складним профілем (висота насипу в районі перетинання траси залізниці з річкою Водяна перевищує 10 м) з’явилася не раніше 1966-1967 року. З 1968 року на станцію Легендарна потрапляло вугілля з шахти «Красноармійська». Роз’їзд Дружна також передбачався для залучення до станції Легендарна вугілля проектованої шахти «Самарська-Капітальна». Хліб на початку 60-х років ХХ століття вивозився з Олександрівщини автотранспортом на Добропілля, Барвінкове, Гаврилівку, Краматорськ. Нинішня візитівка станції Легендарна – Легендарненський елеватор ДП «Хліб України» (в радянські часи – найбільший в Україні та третій за величиною бункерних ємностей у Європі) з’явився лише у 1975 році. Його будували силами засуджених. Елеватор розрахований на зберігання 150 тис. тон зерна й щодобове відвантаження по 2 тис. тон (більше 30 вагонів). Зараз елеватор працює, в найкращому випадку, на третину проектної потужності й завантажує декілька одиниць автотранспорту й до 5-6 вагонів-зерновозів на добу, які вивозяться на Покровськ у складі збірних вивізних потягів. Перші робочі (приміські) потяги (2 пасажирських вагони під паровозом) у сполученні Дубове – Мерцалове пішли через станцію Легендарна вже в 1962 році. В 1963 році через станцію курсували 2 пари приміських потягів №№ 513/514-515/516 і 517/518-519/520 у сполученні Красноармійське – Дубове. Приміський потяг на Дубове відходив від станції Легендарна о 8:04 й 19:59, на Красноармійське – об 11:06 і 23:06. З 1965 року одна з пар приміських потягів курсувала у складі дизель-потягу Іловайського депо; в 1969-1993 роках дизель-потяг курсував до Лозової. Станом на 1969 рік, приміський потяг № 517/518 Іловайське – Лозова відправлявся від Легендарної о 19:35, № 519/520 Лозова – Іловайське (через Рою, Криничну) – о 3:30. У другій половині 60-х – 70-ті роки робота станції Легендарна характеризувалася великою кількістю пасажирів. Статистика продажу пасажирських квитків по станції наступна: 1964 рік – 15,6 тис., 1965, 1969 роки – 23,2 тис., 1970 рік – 39,5 тис., 1971 рік – 33,5 тис., 1972 рік – 36,2 тис., 1973 рік – 38,4 тис. квитків. У 70-ті роки минулого століття в графік руху потягів було введено додаткові приміські пасажирські потяги Красноармійськ – Вітерець (з початку 80-х років постійно курсував до станції Дубове) і Мерцалове – Легендарна – Красноармійськ («учнівський» вагон). В 90-х роках через Легендарну курсувала максимальна кількість приміських потягів – 4 пар Красноармійськ – Дубове й 1-2 рейси на добу – Легендарна – Красноармійськ. Протягом 1996-2007 років кількість пар приміських потягів через станцію Легендарна скоротилася втричі. В 2007 році усі пари приміських потягів, які залишилися в русі (1 пара Красноармійськ – Легендарна, 1 па-ра Красноармійськ – Дубове), були переведені в категорію господарських із можливістю проїзду в них пасажирів, а в 2009 році – замінені автобусним розвезенням виключно працівників Донецької залізниці. Станом на 2013 рік, у графік руху поїздів було закладено 2 пари вантажних потягів у сполученні Красноармійськ – Легендарна і 1 пара вантажних потягів – у сполученні Легендарна – Золоті Пруди. Втім, ремонт колії на напрямі Красноармійськ – Дубове у 2017 році надає надію на відродження тут повноцінного вантажного руху.

Демонтована під'їзна колія шахти "Красноармійська", залишки ерліфтного гідропідйому й збагачувальної фабрики, 2011 рік

Вид на закриту гідрошахту й групову збагачувальну фабрику "Красноармійська" з боку Степанівки, 2011 рік

Ситуація із колією Мерцалове – Дубове

З’єднувальна залізнична гілка Мерцалове – Дубове, починаючі із самого початку свого функціонування у 1961 році, жодного разу капітально не ремонтувалася, отже на початку XXI століття ступінь зношення окремих ділянок виявилася катастрофічною. Окремі роботи із оздоровлення колії на ділянці Мерцалове – Легендарна, все ж, здійснювалися у 1995 і 1997 році, - саме тоді приміські потяги Красноармійськ – Дубове і Легендарна – Красноармійськ слідували через Добропілля із розворотом на останній станції.


Після 1997 року частина перегону шахта «Білозерська» – шахта «Красноармійська» закрили, і наскрізний рух «шахтною гілкою» Добропілля – Легендарна став неможливим. В 2001-2002 роках було демонтовано частину означеної гілки від роз’їзду № 6 до шахти «Піонер». Це в свою чергу унеможливлювало проводити роботи із оздоровлення колії на ділянці Мерцалове – Дубове із закриттям перегону Мерцалове – Легендарна. Частина шпал на ділянці Мерцалове – Легендарна прогнили, що зумовило потенційну небезпеку для пасажирів під час перевезень, і в 2009 році залізниця Красноармійськ – Дубове була закрита для пасажирського руху.


Ситуація ускладнювалася наявністю лише 1-2 пар вантажних потягів на ділянці між станціями Мерцалове і Золоті Пруди, закладених у службовий розклад. Практично до нуля впали обсяги руху між станціями Золоті Пруди і Дубове. Для зменшення експлуатаційних витрат управління Донецької залізниці зверталося до Олександрівського району, на території якого знаходиться більша частина перегону Золоті Пруди – Дубове, а також в головне управління «Укрзалізниці» із клопотанням про закриття (тобто, демонтаж) цієї аварійної ділянки колії або передачу її на баланс місцевої влади.


На перегонах і станціях розпочалися крадіжки рейкових скріплень. Апогеєм цього безладу стала аварія на залізниці у квітні 2016 року, коли на перегоні Мерцалове – Легендарна зійшли з рейок 9 вагонів вантажного збірного вивізного потягу, а також руйнування шляхопроводу через залізницю в Олександрівці, що з’єднує обидві частини селища, у 2017 році. Перша проблема поступово вирішується: аварійні ділянки колії на перегоні Мерцалове – Легендарна перевели на залізобетонні шпали, на інших ділянках розрідили кущову гнилість шпал. В 2016 році також розпочалися ремонти станційних колій цієї ділянки. В 2017 році розпочався масштабний ремонт колії від Мерцалового до Дубового.


Перегін Мерцалове - Легендарна в районі села Нововодяне Добропільського району, 2011 рік

bottom of page